XV щорічна міжнародна науково-практична конференція «Правові засади нормотворчої діяльності: національний і зарубіжний досвід»

22 квітня 2024 року в Інституті держави і права імені В. М. Корецького НАН України відбулася ХV щорічна Міжнародна науково-практична конференція «Правові засади нормотворчої діяльності: національний і зарубіжний досвід». У конференції взяли участь провідні вчені-юристи України, зокрема, 30 докторів наук, представники 15 вітчизняних закладів вищої освіти та двох вищих навчальних закладів Республіки Польща (Гданський університет, Варшавський університет), представники вищих органів державної влади, у тому числі народний депутат України, наукова молодь, а також студенти провідних закладів вищої освіти України.

 

Всі учасники конференції полемічно і, водночас, конструктивно обговорили фундаментальні проблеми, пов’язані із забезпеченням прогресивного державно-правового розвитку України, зокрема в умовах війни, повоєнного миробудівництва та відбудови Української держави, передусім тих чинників, що справляють визначальний вплив на удосконалення правотворчої діяльності в умовах демократичного розвитку.

У зазначеному контексті особлива увага на конференції була приділена питанням правотворчості та трансформації законодавства України в сучасних умовах.

З вступним словом на конференції виступив директор Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України, доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України, заслужений юрист України Олександр Скрипнюк. У своєму виступі Олександр Васильович, зокрема, привітав учасників конференції та відзначив актуальність дослідження проблематики правових засад нормотворчої діяльності в контексті забезпечення належного втілення сучасних реформ, спрямованих на подолання тяжких наслідків повномасштабної російської агресії проти України та створення правових передумов для забезпечення прогресивного повоєнного розвитку нашої держави.

Після вступного та привітального слова почалася основна частина конференції, на якій провідні вчені нашої держави, а також зарубіжних країн, виступали з доповідями, що були присвячені актуальним проблемам розвитку правових засад нормотворчої діяльності в контексті національного та зарубіжного досвіду. Зокрема, на конференції виступили з доповідями: О.С. Бакумов, народний депутат України, доктор юридичних наук, професор; Н.М. Оніщенко, заступник директора з наукової роботи Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України, доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України, заслужений юрист України; С.Д. Гусарєв, перший проректор Національної академії внутрішніх справ, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України; С.С. Чернявський, проректор Національної академії внутрішніх справ, доктор юридичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України; Ярослав Несьоловський, доктор права, адвокат, кафедра теорії та філософії держави і права Гданського університету; Н.М. Пархоменко, завідувач відділу теорії держави і права Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, заслужений юрист України; С.Г. Стеценко, суддя Верховного Суду, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України; О.М. Головко, проректор з науково-педагогічної роботи Харківського національного університету імені В. М. Каразіна, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України; Гжегожу Верчинські, доктор габілітований, професор Гданського університету; С.В. Бобровник, завідувач кафедри теорії та історії права та держави Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор юридичних наук, професор; Б.І. Андрусишин, завідувач кафедри теорії та історії держави і права Навчально-наукового інституту права та політології Українського державного університету імені Михайла Драгоманова, доктор історичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України; Н.Р. Малишева, провідний науковий співробітник відділу проблем аграрного, земельного, екологічного та космічного права Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України, доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України; Р.П. Луцький, директор Науково-дослідного інституту імені Академіка Івана Луцького Університету Короля Данила, доктор юридичних наук, професор; В.І. Олещенко, в.о. завідувача відділу проблем аграрного, земельного, екологічного та космічного права Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України, кандидат географічних наук, доцент, заслужений юрист України; Ю.В. Цвєткова, доцент кафедри теорії та історії права та держави Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор юридичних наук, доцент.

У процесі виступів провідних українських та зарубіжних вчених були обговорені актуальні проблеми нормотворчої діяльності в Україні в сучасних умовах, зокрема, специфіка національного досвіду правового регулювання нормотворчої діяльності, сутнісні характеристики нормопроектувальної діяльності в нових реаліях, проблемні питання відомчої нормотворчої діяльності в сучасних умовах, а також правового моніторингу як складової наукового забезпечення правотворчого процесу, нормотворча діяльність як фактор зміни судової практики у світлі досвіду Верховного Суду, проблеми нормотворчої діяльності в українській правовій думці ХІХ — початку ХХ століття, польський досвід у сфері оголошення закону, принципи організації нормотворчості, правове забезпечення збереження національної ідентичності українців у російській федерації, екологічна правотворчість в особливий період, нормотворчість органів публічної влади в контексті розвитку сучасного позитивного права, етапи становлення сучасної системи правового регулювання нормотворчої діяльності в Україні тощо. Зокрема, Наталія Оніщенко у своєму виступі наголосила на тому, що сучасні нормативно-правові акти повинні відповідати реаліям життя, а нормопроєктувальні практики враховувати сучасний контекст світового правового правопорядку. Це означає, що нормопроектувальна робота на усіх рівнях від вищих органів державної влади (загальна нормотворчість), центральних органів виконавчих влади (відомча нормотворчість), місцевих органів виконавчої влади (місцева нормотворчість) до нормотворчості керівників підприємств, установ, організацій (локальна нормотворчість) повинна дієво забезпечувати права, свободи і законні інтереси людини.

Наталія Пархоменко у своєму виступі розповіла про особливості правового моніторингу як складової наукового забезпечення правотворчого процесу. Зокрема, було акцентовано увагу на тому, що саме правовий моніторинг дає змогу виявити та сформулювати єдині принципи та підходи до розвитку правової системи та системи права, визначити напрями цього розвитку відповідно до інтересів та потреб суспільства; уніфікувати та стандартизувати систему права та, як наслідок, — зміцнити правопорядок, що є основною метою правової політики сучасної держави. При цьому правовий моніторинг передбачає поступову та системну, науково-обґрунтовану оцінку сутності та змісту суспільних відносин, чинних нормативно-правових актів України, правових актів ЄС, практики Європейського Суду, правозастосовної практики, вітчизняної судової практики, актів офіційного тлумачення норм права, правової доктрини тощо.

Світлана Бобровник виголосила доповідь, присвячену поняттю та принципам організації нормотворчості. У її виступі було наголошено, зокрема, на тому, що сучасні умови розвитку суспільства потребують переосмислення сутності та призначення принципів нормотворчості, що обумовлюється, зокрема, еволюцією правового регулювання від нормативного спрямування до людиноцентризму, що суттєво підвищує значення принципів приватного права; трансформацією правового світогляду до верховенства права та визначення прав і свобод людини вищою соціальною цінністю; плюралізмом сутності досліджуваних принципів нормотворчості із такими засобами соціального регулювання, як релігія, мораль, етика; врахуванням динаміки розвитку суспільства, пов’язаного з необхідністю подолання суспільних протиріч; залежністю принципів нормотворчості від досягнень науки, юридичної практики, пануючого світогляду та рівня розвитку суспільства; значенням принципів як засобу забезпечення системності нормативних актів як результату нормотворчості; виявом творчості нормотворців, які впроваджують принципи в процесі підготовки та прийняття нормативних актів тощо. У цілому в межах конференції були розглянуті і обговорені як найрізноманітніші теоретико-прикладні аспекти розвитку правових засад нормотворчої діяльності в сучасних умовах, так і значна кількість актуальних питань, пов’язаних із правовим забезпеченням здійснюваних в Україні реформ.