Костенко Олександр Миколайович

провідний науковий співробітник Відділу проблем кримінальної юстиції та кримінології, доктор юридичних наук, професор, дійсний член (академік) Національної академії правових наук України, заслужений діяч науки і техніки України

+380 44 278 32 68

 КОСТЕНКО Олександр Миколайович — провідний науковий співробітник Відділу проблем кримінальної юстиції та кримінології, доктор юридичних наук, професор, дійсний член (академік) Національної академії правових наук України, заслужений діяч науки і техніки України.

У 1978 році закінчив юридичний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка (нині — Київський національний університет ім. Тараса Шевченка). У 1978–1979 роках працював адвокатом Миколаївської обласної колегії адвокатів. З 1979 року по 1982 рік навчався в аспірантурі Інституту держави і права АН УРСР (нині — Інститут держави і права імені В. М.Корецького НАН України). З 1982 року працював молодшим науковим співробітником, науковим співробітником, старшим науковим співробітником, провідним науковим співробітником Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України. З 1999 року по 2023 рік — завідувач Відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою цього ж Інституту.

У 1983 році захистив дисертацію на здобуття кандидата юридичних наук на тему: «Проблема співвідношення раціонального і емоціонального у кримінології» по спеціальності 12.00.08 — кримінальне право та кримінологія; виправно-трудове право в Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка (нині — Київський національний університет ім. Тараса Шевченка).

У 1995 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему: «Воля і свідомість злочинця (дослідження із застосуванням принципу натуралізму)» по спеціальності 12.00.08 — кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка.

Напрями наукової діяльності: філософія права, світоглядні і методологічні проблеми юриспруденції і кримінології, проблеми протидії соціальним аномаліям (зокрема, причини і умови та методологія протидії злочинності взагалі, тероризму, корупції тощо).

У 1993 році сформулював «принцип соціального натуралізму» як методологічний принцип дослідження соціальних явищ. Досліджує проблеми юриспруденції та кримінології і розробляє навчальні курси з використанням методології соціального натуралізму. У світлі цього принципу запропонував «право» визначати як «закони соціальної природи, відкриті людьми і втілені у законодавчих актах». «Природне право» визначає як закони соціальної природи, які мають бути відкриті людьми і втілені ними у законодавчих актах. «Позитивне право», відповідно, — це законодавчі акти, в яких мають втілюватися закони соціальної природи, відкриті людьми. Відповідно до теорії соціального натуралізму доводить, що «першоджерелом права є закони соціальної природи», а принцип «верховенства права» слід розуміти як принцип «верховенства законів природного права». Поняття «злочин» визначає як діяння, що порушує закони соціальної природи і тому визнається у законодавстві як злочин. Активний прибічник відродження і розвитку доктрини природного права у світлі соціального натуралізму, а також підготовки юристів в дусі цієї доктрини. Займається впровадженням в Україні правової культури громадян, заснованої на ідеології природного права. Сформулював «культурно-репресивну концепцію протидії злочинності».

Основні наукові ідеї і результати досліджень викладені в дисертаціях та 4 індивідуальних монографіях. Співавтор 17 колективних монографій і підручників. Всього опубліковано біля 400 наукових праць, зокрема: Культура і закон — у протидії злу. Київ : Атіка. 2008. 352 с.; Проблема № 1 сучасної цивілізації (в українському контексті). Черкаси : СУЕМ, 2008. 112 с.; Принцип отражения в криминологии (психологический механизм криминального поведения). Киев, 1986. 125 с.; Криминальный произвол (социопсихология воли и сознания преступника). Киев, 1990. 146 с.; Принципи «універсальної конституції» природи // Трибуна. 1993. № 8–9. С. 15; Принцип натуралізму в юридичній науці і кримінології // Правова система України: теорія і практика; Тези доповідей і наукових повідомлень науково-практичної конференції (Київ, 7–8 жовтня 1993 р.). Київ, 1993. С. 390–392;Трикутник долі // Віче. 1993. № 6. С. 91–99; Концепція природного права і законодавство // Правова держава. 1996. Вип.7. С . 77–84; Культура і закон // Правова держава. 1998. Вип. 9. С. 130–136; Основне питання правознавства: пошуки сучасного рішення // Ерліхівський збірник. Юридичний факультет Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича. 2002. Вип. 3. С. 4—10; Основне питання правознавства з позиції соціального натуралізму // Проблеми філософії права. 2003. Т. 1. С. 72–77; Проблеми кримінального права, кримінології та кримінальної юстиції // Правова держава. Спеціальний випуск. 2004. С. 135–168; Кримінальний кодекс і доктрина // Право України. 2004. № 7. 43–48; Соціальний натуралізм як методологічний принцип юриспруденції і кримінології // Вісник академії правових наук України. 2004. № 4. С. 133–145; Феномен «помаранчевої революції» у світлі політичної кримінології // Віче. 2005. № 1. С. 6–8; Феномен права у світлі соціального натуралізму // Часопис Київського університету права. 2005. № 2. С. 3–12; Природні і людські фактори у праві (дослідження з позиції соціального натуралізму) // Вісник Національної академії наук України. 2005. № 8. С. 25–35; Соціальний натуралізм як методологічний принцип філософії права // Проблеми філософії права. Том IV–V. Київ-Чернівці : Рута, 2008. С. 98–107; Соціальна культура громадян — основа нової України // Наукові записки Національного університету «Києво-Могилянська академія». Том 38. Юридичні науки. 2005. С. 38–41; Соціальний натуралізм — ідеологічна основа культурної революції XXI століття // Універсум. № 9–10, вересень-жовтень 2006. С. 4–8; Універсальний натуралізм — підґрунтя наукової культури нового типу // Вісник Національної академії наук України. 2007. № 10. С. 37–44; Соціальний натуралізм — світогляд майбутнього // Вісник Національної академії наук України. 2006. № 10. С. 33–39; Як вийти на шлях соціального прогресу (10 тез до дискусії щодо антикризової реформи соціальних наук) // Вісник Національної академії наук України. 2009. № 1. С. 68–76; Корупція в Україні у світлі політичної кримінології // Політичний менеджмент: наук. журнал / голов. ред. Ю. Ж. Шайгородський. 2009. № 1. С. 49–55; Соціальна культура громадян — найкращий антикризовий засіб // Економічний часопис — XXI. — 2009. — № 7–8. С. 17–21; Вперед — до Природи! Апологія натуралізму // Світогляд. 2009. С. 34—38; Социальный натурализм — мировоззрение социального прогресса (к дискуссии по вопросу «Является ли социальное природным?») // Современные достижения в науке и образованиии. Сборник трудов III Международной научной конференции. 16—23 сентября 2009 г.,  г. Тель-Авив (Израиль). 2009. С. 121—124; Социальный натурализм — основа антикризисного мировоззрения // Философия и культура. 2009. № 4. С. 234–239 (Науковий журнал. Російська Федерація, Москва); Культура — мать порядка // газ. День, 30 мая 2009 г. «Является ли социальное природным?» — основной вопрос современного мировоззрения // «Ученые записки». Сборник трудов Израильской Независимой Академии развития наук (ИНАРН). 2009. № 16. С. 104—107. ISSN 1565-7965; «Натуралистическая» юриспруденция — прогрессивная основа национального и международного правопорядка (12 тезисов к дискуссии о метаморфозе юриспруденции) // Вопросы правоведения. Всероссийский научно-теоретический журнал. 2010. № 2(6). С. 10—23; Про підвищення ролі суспільних наук у модернізації України // Віче. Журнал Верховної Ради України. 2010. № 13. С. 63—65; Що є право? Про основи «натуралістичної» юриспруденції у світлі соціального натуралізму // Право України. 2010. № 4. С. 83—92; Юридична наука, освіта і правове виховання у механізмі забезпечення правопорядку (в контексті соціально-натуралістичної юриспруденції) // Держава і право у світлі сучасної юридичної науки. Збірник наукових праць на пошану академіка Ю. С. Шемшученка. К. : Юридична література, 2010. С. 388—400; Злочин і відповідальність за нього у світлі соціального натуралізму (щодо соціально-натуралістичної доктрини кримінального правознавства) // Право України. 2010. № 9. С. 31—40; Social naturalism as a methodological principle of comparative law and legal globalistics (theory of «naturalistic jurisprudenc») // Foundations of comparative law. Methods and typologies. Edited by W.E.Batler. — Wildy, Simmonds and Hill Publishing. London. 2011. P. 234—254; Чи є соціальне природним?Проблема № 1 сучасного світогляду // Трибуна. 2011. № 5—6, 7—8. С. 36—39; Концепція прав людини: сучасний стан і перспективи розвитку // Бюлетень Міністерства юстиції України. 2011. № 11. С. 5—13; Соціальний натуралізм — актуальна ідеологія для України // Віче. 2012. № 22. С. 24—26; Прогресивний світогляд і конституційна перспектива // Віче. 2013. № 11. С. 24—26; Просвітництво — вище політики // Літературна Україна. 17 квітня 2014 р., № 16 (5545); Соціальний натуралізм — методологічна основа прогресивної юриспруденції // Право України. 2014. № 1. С. 126—136; Верховенство закону чи моралі? Проблема правової футурології // Публічне право. 2015. № 1. С. 173—179; Яка Конституція нам потрібна, або Свобода людини проти правової сваволі // Віче. 2015. № 13. С. 28—30; Про світоглядні основи розбудови прогресивного правопорядку в Україні (до методологічної дискусії у вітчизняній юриспруденції) // Право України. 2015. № 8. С. 167—185; О социально-натуралистическом методе сравнения в сравнительном правоведении // Філософія порівняльного правознавства: Збірник наукових праць / За ред. О. В.Кресіна. Київ; Львів : Ліга –прес, 2015. С. 471–479; Верховенство закону чи моралі? Проблеми правової футурології // Публічне право. 2015. №1. С. 173—179; Кримінологія. Підручник. Практикум / В. С.Ковальський, О. М.Костенко, Г. С.Семаков [та інші]. Київ : Юрінком Інтер, 2016. 336 с; Соціальний натуралізм як методологічний принцип для натуралістичної юриспруденції // Методологія в праві: монографія / за заг. ред. І. Безклубого. К. : Грамота, 2017. С. 174—179.

Під його керівництвом захищено 6 докторських дисертацій і 18 кандидатських дисертацій.
Є головою спеціалізованої вченої ради по захисту дисертацій Д 26.236.02 при Інституті держави і права імені В. М.Корецького НАН України.

Нагороджений державними нагородами: орденом «За заслуги» III ступеня; Почесною Грамотою Верховної Ради України. Відзначений також відомчими відзнаками Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України і Національної академії наук України. Лауреат Премії ім. М. П. Василенка Національної академії наук України; Лауреат Премії Ярослава Мудрого Національної академії правових наук України.