Костенко Олександр Миколайович

провідний науковий співробітник відділу проблем кримінальної юстиції та кримінології, доктор юридичних наук, професор, дійсний член (академік) НАПрН України, заслужений діяч науки і техніки України

+380 44 278 32 68

КОСТЕНКО Олександр Миколайович — провідний науковий співробітник відділу проблем кримінальної юстиції та кримінології, доктор юридичних наук (1995), професор (2000), академік НАПрН України (2008), заслужений діяч науки і техніки України (2007).

Закінчив юридичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (з 1999 — національний) за спеціальністю «правознавство» (1978), аспірантуру Інституту держави і права АН УРСР (нині — Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України) (1982). Після закінчення університету працював адвокатом Миколаївської обласної колегії адвокатів (1978–1979). В Інституті держави і права імені В. М. Корецького НАН України з 1979: аспірант, молодший науковий співробітник (1982), науковий співробітник (1986), старший науковий співробітник (1989), провідний науковий співробітник (1996), завідувач відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою (1999–2022); від 2022 і дотепер — провідний науковий співробітник відділу проблем кримінальної юстиції та кримінології.

Наукові дослідження: соціальна проблематика у світлі натуралістичного світогляду, методологія соціального натуралізму в юридичній науці та кримінології, соціальні аномалії, соціопсихологія волі й свідомості злочинця, проблеми соціальної культури особи.

Захистив кандидатську дисертацію «Проблема співвідношення раціонального і емоційного у кримінології» (1983), докторську дисертацію «Воля і свідомість злочинця (дослідження із застосуванням принципу натуралізму)» (1995).

Основні праці. Автор понад 500 наукових праць, монографії, збірки наукових досліджень та філософських есе: «Принцип отражения в криминологии» (1986), «Криминальный произвол (социопсихология воли и сознания преступника)» (1990), «Культура і закон — у протидії злу» (2008), «Проблема № 1 сучасної цивілізації (в українському контексті)» (2008), «Natura incognita. Соціальна природа та її закони: збірка філософських есе» (2019), «У світлі соціального натуралізму (вибране)» (2020), «Правова наука України: сучасний стан, виклики та перспективи розвитку» (2021), «„Нові очі” для нового часу (про соціальний натуралізм)» (2022), «Натуралістичний імператив: „Треба пізнавати закони соціальної природи і жити в злагоді з ними!“» (2025); у співавторстві: «Преступная неосторожность (уголовно-правовые и криминологические проблемы)» (1992), «Уголовное наказание» (1997), «Основи соціально-натуралістичної юриспруденції та кримінології» (2021), «Кримінальне, кримінально-процесуальне та кримінально-виконавче законодавство України. Гендерна експертиза» (2004).

Виходячи з ідеї природної цілісності світу, запропонував концепцію соціально-натуралістичної методології дослідження соціальних феноменів, зокрема держави і права, відповідно до якої першоджерелом права визнано закони соціальної природи; сформулював «принцип верховенства законів соціальної природи» як інтерпретацію «принципу верховенства законів природного права», а злочин — як порушення законів соціальної природи, передбачене кримінальним законодавством; розробив «культурно-репресивну модель протидії злочинності» й визначив головну функцію юридичної науки у відкритті законів природного права. Ці погляди критично оцінив А. П. Закалюк у своєму «Курсі сучасної української кримінології» (Т. 1, 2007, с. 92–93, 215–216). Член редакційних колегій журналів «Право України», «Публічне право», «Вісник кримінального судочинства», щорічника «Правова держава».

Нагороди та відзнаки: лауреат премії імені М. П. Василенка НАН України (1995), лауреат премії імені Ярослава Мудрого НАПрН України (2005), орден «За заслуги» III ступеня (2009), почесна грамота Верховної Ради України (2009), відзнака Національної академії наук України «За професійні здобутки» (2019).