Персональний склад інституту
АКУЛЕНКО Віктор Іванович — провідний науковий співробітник відділу міжнародного права та права Європейського Союзу, доктор юридичних наук (1993), професор (2004), почесний краєзнавець України (2015).
Закінчив юридичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка) (1957). У 1962–1967 — учитель географії та вихователь у Комарівській школі-інтернаті; з 1967 — старший лаборант кафедри правових дисциплін Київського інституту народного господарства; з 1968 — молодший науковий співробітник відділу теорії та історії Сектору держави і права АН УРСР (нині Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України), у 1972 був звільнений з надуманих політичних мотивів спецслужбами (Президія НАН України 1994 скасувала рішення); 1972–1979 — старший консультант Республіканського правління Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (УТОПІК); 1987–1989 — старший юрисконсульт Українського фонду культури; 1989–1993 — редактор-юрист журналу «Пам’ятки України» і газети «Старожитності», старший науковий співробітник Центру пам’яткознавства АН України й УТОПІК; від 1993 і дотепер — провідний науковий співробітник відділу міжнародного права та порівняльного правознавства (з 2025 — відділ міжнародного права та права Європейського Союзу). Одночасно — професор кафедри теорії та історії держави і права в Національному педагогічному університеті ім. М. П. Драгоманова, де розробив та викладав авторський курс «Правова охорона культурної спадщини (національні та міжнародно-правові аспекти)».
Наукові дослідження: правові проблеми охорони історико-культурної спадщини України, міжнародне право охорони культурних цінностей та його імплементація у внутрішньому праві України.
У 1992 підготував кандидатську дисертацію «Проблеми становлення і розвитку законодавства про охорону пам’яток культури в Україні (1917–1991)» за спеціальністю 12.00.01 (теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень). Під час захисту спеціалізована вчена рада Інституту держави і права АН УРСР визнала наукову працю такою, що обґрунтовує новий фундаментальний напрям у юридичній науці. За рішенням ради вченому за це дослідження присуджено науковий ступінь доктора юридичних наук.
Основні праці. Автор понад 500 наукових і науково-популярних праць, зокрема індивідуальних і колективних монографій, збірників документів, навчальних посібників: «Правова охорона пам’ятників історії й культури УРСР» (К., 1969), «Гуманізм і варварство: про врятування культурних цінностей у період Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр.» (К., 1987), «Правова охорона пам’яток історії і культури в УРСР» (К., 1984), «Злочин проти пам’яті: про нищення культурних цінностей на Україні (1927–1941 рр.)» (К., 1991); навчальний посібник «Культурна спадщина людства: збереження та використання» (К., 2002, у співавт.), «Формування міжнародно-правової позиції в охороні культурних цінностей» (К., 1995), «Реалізація Україною міжнародних зобов’язань у сфері охорони культурних цінностей» (К., 2006), «Міжнародне право охорони культурних цінностей» (К., 2012), «Культурні цінності як розмінні монети українських національних інтересів» (К., 2017, 2018, 2019, 2020), «Міжнародно-правові аспекти захисту культурних цінностей під час російсько-української війни» (К., 2023), «Українські культурні цінності — бранці російських музеїв, архівів і бібліотек» (К., 2025), «Королівство Боже в топонімах і пам’яті українського народу» (К., 2026, у співавт.).
Член Національної спілки журналістів України, автор численних нарисів, статей і памфлетів громадсько-політичного, культурологічного та морально-етичного змісту. Його праці: «На перехресті закону і совісті» (2001), «Відлуння пам’яті: назад у майбутнє» (2008), «Агітпроп на межі пам’яті і забуття» (2023), «Науково-публіцистичні етюди до портрета професора Володимира Денисова в енциклопедичному інтер’єрі» (2020, 2021). Опублікував низку статей у зарубіжних наукових часописах: «International law on Protection of Cultural Property — a New Branch of the Public International Law» (2016), «Correlation of the International and National Institutional and Legal Regulations of Applying Some Aspects of Technical Barriers in Practices on Ukraine and the European Union» (у співавт., 2020), «Federal Law on Cultural Values Removed to the U.S.S.R. as a Result of World War II and Located in the Territory of the Russian Federation: A Bill which Faces the Past» (1997).
Брав участь у розробленні Законів України «Про музеї та музейну справу», «Про вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей», «Про охорону культурної спадщини», «Про охорону археологічної спадщини». Зробив вагомий експертний внесок у підготовку змін і доповнень до законодавства у цій сфері в умовах воєнного стану та протидії збройній агресії Росії проти України. Брав участь у підготовці до ратифікації Конвенцій ЮНЕСКО і Ради Європи у сфері охорони культурної спадщини.
Засновник вітчизняної наукової школи та нового наукового напряму з дослідження проблем правової охорони історико-культурної спадщини й міжнародного регулювання реституції незаконно переміщених культурних цінностей в Інституті держави і права імені В. М. Корецького НАН України. Розробник концепції становлення і розвитку міжнародного права охорони культурних цінностей як його окремої галузі та системи його джерел. Член Національної комісії з питань повернення в Україну культурних цінностей при Кабінеті Міністрів України. Як член двосторонніх міжурядових українсько-німецької, українсько-польської та українсько-угорської комісій брав участь у міжнародних переговорах. Автор концептуальних засад та загальних принципів міжнародного співробітництва України у сфері реституції, що використовувалися вітчизняними делегаціями на переговорах і симпозіумах під егідою ЮНЕСКО.
Консультант Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності; голова Наглядової ради Українського фонду культури; член Головної ради Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, член Української асоціації міжнародного права. Протягом багатьох років — політичний оглядач загальнодержавної газети «Демократична Україна».
Підготував 2 докторів та 5 кандидатів юридичних наук.
Нагороди та відзнаки: почесна відзнака Українського фонду культури (1995, 1997), почесна грамота Президії Національної академії наук України (1999, 2018, 2019), почесна грамота Київського міського голови (2002, 2005), державна стипендія видатного діяча науки (2002, 2004, 2006), почесна грамота Міністерства освіти і науки України (2003), почесна грамота Кабінету Міністрів України (2004, 2021), грамота Верховної Ради України (2004, 2019), подяка Президії НАН України «Почесна відзнака за підготовку наукової зміни» (2009), почесна грамота Міністерства культури і туризму України (2010, 2013), почесна грамота Спілки юристів України (2014, 2019), подяка за професійні здобутки (2015), лауреат премії імені М. П. Василенка НАН України (2017), срібна медаль «Михайло Петрович Драгоманов 1841–1895» та ювілейна медаль імені М. П. Драгоманова.