Кєєр Олена Сергіївна

• Статус: Ступінь присуджено
• Спеціальність: 081 – «Право»
• Назва дисертаційної роботи: «Кримінальна відповідальність за незаконне використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги»
• Науковий консультант: Костенко Олександр Миколайович
• Дата та час захисту: 16 квітня 2026, 11:00
• Місце захисту: Інститут держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України (01001, м. Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4), захист відбудеться онлайн.

Анотація:

Кєєр О. С. Кримінальна відповідальність за незаконне використання з
метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або
безоплатної допомоги. — Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081
«Право» (081 — Право). Київський університет права Національної академії наук
України; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук
України, Київ, 2026.
У розділі 1 дисертації здійснено теоретичне узагальнення питань, пов’язаних
з дослідженням кримінальної відповідальності за незаконне використання з метою
отримання прибутку гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної
допомоги. Розкрито зміст базових концептів ст. 201-2 КК України, а саме концептів
«гуманітарна допомога», «благодійна допомога» та «безоплатна допомога». У
межах дослідження визначено сутність і взаємозв'язок цих понять, їх специфіку та
застосування в правовому регулюванні з урахуванням соціокультурного виміру
вказаних видів допомог. Гуманітарна допомога, як спеціалізована допомога в
умовах криз та збройних конфліктів, визначена як частина гуманітарної діяльності
держави. Благодійна допомога охоплює більш широкий спектр соціальних
проблем, надаючи підтримку людям в мирний час. Безоплатна допомога є основною
характеристикою обох типів допомоги, забезпечуючи її адресність та цільове
використання. Охарактеризовано законодавче регулювання порядку надання
гуманітарної допомоги в умовах війни. Досліджено етапи еволюції регулятивного
законодавства в Україні у цій сфері, що пройшло свій розвиток від формалізованого
регулювання порядку надання гуманітарної допомоги в мирний час до спрощення
процедур під час війни і переходу до збалансованого контролю для забезпечення
ефективності надання допомоги у наступний період. Особливо важливим є
поєднання оперативності з посиленим контролем за цільовим використанням
гуманітарної допомоги в умовах війни. Досліджено підстави криміналізації за
незаконне використання допомоги. Визначено триєдину підставу криміналізації
цього діяння, яка охоплює існування суспільно небезпечної поведінки у сфері
надання гуманітарної допомоги, недостатність інших засобів для ефективної
протидії зловживанням у цій сфері, а також необхідність правового забезпечення
охорони порядку надання гуманітарної допомоги в Україні. Вказана підстава, як
видається, була поєднана з таким криміналізаційним приводом, як повномасштабне
вторгнення РФ н територію України та введення воєнного стану в Україні. Це стало
основою для криміналізації незаконного використання допомоги в умовах
повномасштабного вторгнення.
У розділі 2 здійснено аналіз складу кримінального правопорушення,
передбаченого ст. 201-2 КК України. Здійснивши екскурс у науковий доробок
учених щодо розуміння об’єкта складу кримінального правопорушення,
передбаченого ст. 201-2 КК України, визнано більш обґрунтованим підхід про його
приналежність до кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності.
Установлено, що безпосереднім об’єктом кримінального правопорушення,
передбаченого ст. 201-2 КК України, є суспільні відносини у сфері обігу та
цільового використання гуманітарної допомоги, благодійних пожертв і безоплатної
допомоги, що забезпечують їх функціонування як особливого соціально-
економічного ресурсу, призначеного для задоволення базових потреб уразливих
осіб або публічно значущих гуманітарних цілей, та ґрунтуються на принципах
безоплатності, адресності й цільового призначення, що створює передумови до
розуміння видового об’єкта цього та інших кримінальних правопорушень,
передбачених статтями 203-1, 203-2, 209, 209-1, 213, 227 КК України, а також
родового об’єкта кримінальних правопорушень, передбачених розділом VII
Особливої частини КК України. Предмет кримінального правопорушення,
передбаченого ст. 201-1 КК України становлять: товари (предмети) гуманітарної
допомоги у натуральній формі; грошові кошти, отримані як безповоротна фінансова
допомога, від виконання робіт та надання послуг, які мали бути виконані та надані
безоплатно як гуманітарна допомога; інше майно — нерухомі та рухомі речі, у тому
числі цінні папери, отримані за договором пожертви, загальна вартість яких досягла
встановленого порогу кримінальної відповідальності. Якщо вартість отриманої
допомоги не досягла встановленого у ст. 201-2 КК України розміру, то державне
реагування на це має здійснюватися шляхом встановлення адміністративної
відповідальності. Об’єктивну сторону кримінального правопорушення,
передбаченого ст. 201-2 КК України, утворюють такі суспільно небезпечні діяння,
що охоплюються незаконним використанням допомоги, як продаж товарів
(предметів) гуманітарної допомоги, використання благодійних пожертв,
безоплатної допомоги, укладання інших правочинів щодо розпорядження таким
майном. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони кримінального
правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 201-2 КК України, є суспільно небезпечне
діяння, а у разі наявності кваліфікуючих ознак — спосіб вчинення кримінального
правопорушення (використання службового становища) та час його вчинення («під
час воєнного або надзвичайного стану». У результаті аналізу регулятивного
законодавства в контексті суб’єктного складу учасників суспільних відносин у
сфері надання гуманітарної допомоги зроблено висновок, що суб’єкт
кримінального правопорушення, передбаченого ст. 201-2 КК України, спеціальний.
Ним є отримувачі та надавачі гуманітарної допомоги, а не її донори. Ураховуючи
можливість вчинення отримувачами допомоги кримінально-протиправних дій,
визначених у вказаній статті, від імені та в інтересах юридичної особи, встановлено
передчасність питання про доцільність закріплення в такому разі підстави
застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб, що
обумовлено як особливостями благодійної діяльності отримувачів допомоги, так і
неможливістю застосування таких заходів для всіх юридичних осіб, що відповідно
до регулятивного законодавства можуть бути отримувачами гуманітарної
допомоги. Обов’язковими ознаками суб’єктивної сторони незаконного
використання допомоги є вина у формі умислу та мета, що визначена законодавцем
як отримання прибутку. З метою конкретизації мети незаконного використання
допомоги, уникнення невиправданого звуження поняття «доход» у розумінні
прибутку, запропоновано у диспозиції ч. 1 ст. 201-2 КК України замість мети
отримання прибутку передбачити корисливу мету як ознаку суб’єктивної сторони
складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 201-2 КК України.
У розділі 3 охарактеризовано окремі питання застосування ст. 201-2 КК
України. З урахуванням результатів вивчення судової практики у частині
призначення покарання за ст. 201-2 КК України виокремлено такі основні тенденції
призначення покарання за незаконне використання допомоги: 1) спорадичність
випадків призначення основного покарання у виді позбавлення волі з реальним
відбуванням цього покарання та поєднанням з обома додатковими покараннями у
виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та
конфіскацією майна; 2) значна кількість вироків за ч. 3 ст. 201-2 КК України, якими
затверджувалися угоди про визнання винуватості, що зумовлювало призначення
судом того покарання, переважно не пов’язаного з реальним відбуванням
покарання (ст. 75 КК України), а також призначення покарання більш м’якого ніж
передбачено законом (ст. 69 КК України); 3) досить часто суди призначали
обвинуваченим більш м’яке покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК
України), переходячи до таких видів покарань, не передбачених у кримінально-
правових санкціях ст. 201-2 КК України, як обмеження волі, штраф та службові
обмежень для військовослужбовців та не призначаючи обов’язкових додаткових
покарань; застосування спеціальної конфіскації, передусім на користь завідомо
визначеної військової частини. Наведено додаткові аргументи на користь наукового
підходу, відповідно до якого незаконне використання допомоги не є суміжним
складом кримінального правопорушення до таких складів, що передбачені статтями
190, 191, 192 201-2 КК України, а тому не є спеціальною нормою відносно норм,
закріплених у цих статтях КК України. Діяння, які мають ознаки ухилення від
сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) (ст. 212 КК України) та шахрайства
з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК України) потребують окремої кваліфікації,
оскільки вони за змістом не є тотожним жодному з діянь, які становлять незаконне
використання допомоги. Внесено пропозиції щодо вдосконалення законодавства
щодо підстави юридичної відповідальності за порушення порядку надання
гуманітарної допомоги, яка включає диференціацію такої відповідальності шляхом
передбачення в КУпАП статті з визначеними протиправними діяннями згідно з
формами прояву порушення порядку надання гуманітарної допомоги в
регулятивному законодавстві. Окрім того, запропоновано вдосконалення чинної ст.
201-2 КК України в частині вказівки у ній на ознаки спеціального суб’єкта,
корисливої мети замість мети отримання прибутку, а також передбачення
додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або
займатися певною діяльністю.

Додатки:

Дисертація Висновок Повідомлення про утворення ради Відгук опонента Маріна О. К. Відгук опонента Кришевич О. В. Рецензія Нікітенка В. М. Рецензія Ландіної А. В. Рішення про присудження ступеня доктора філософії

Трансляція: