Лященко Аліна Михайлівна

• Статус: Ступінь присуджено
• Спеціальність: 081 – «Право»
• Назва дисертаційної роботи: «Кримінальна відповідальність за планування, підготовку, розв'язування та ведення агресивної війни»
• Науковий консультант: Дроздович Надія Людвігівна, кандидат юридичних наук, доцент
• Дата та час захисту: 20 квітня 2026, 11:00
• Місце захисту: Інститут держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України (01001, м. Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4), захист відбудеться онлайн.

Анотація:

Лященко А. М. Кримінальна відповідальність за планування, підготовку,
розв’язування та ведення агресивної війни. — Кваліфікаційна наукова праця на
правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081
«Право» (081 — Право). Київський університет права Національної академії наук
України; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук
України, Київ, 2026.
У Розділі 1 «Загальнотеоретичні засади кримінальної відповідальності за
планування, підготовку, розв’язування та ведення агресивної війни» досліджено
понятійно-термінологічний апарат, використаний для формулювання ознак складу
кримінального правопорушення, передбачений ст. 437 КК України, який має
змішаний, міжнародно-правовий та національний характер, оскільки терміни
міжнародних документів вживаються у ст. 437 КК України у властивому їх
розумінні у національному законодавстві України. Встановлено значення таких
понять, як «агресивна війна», «воєнний конфлікт», «агресивні воєнні дії», які не
властиві термінології міжнародного публічного права, в якому натомість
вживаються такі поняття, як «агресія», «акт агресії», «агресивна політика»,
«збройний конфлікт». Визначено «паралельні» терміни у ст. 437 КК України та у
відповідних міжнародних актах. Досліджено історичний розвиток законодавства
України про кримінальну відповідальність за злочин агресії, який обумовлений як
попереднім формуванням ідеї про відповідальність за пропаганду, планування,
підготовку, розв’язування та ведення агресивної війни спільно з міжнародно-
правовими та політичними чинниками, що охоплювали формування принципу
заборони застосування війни як засобу вирішення міжнародних суперечок,
роботою Міжнародного військового трибуналу. Констатовано, що положення
ст. 437 КК України ґрунтуються на нюрнберзькій моделі, основою для якої є ст. 6
Статуту Міжнародного військового трибуналу. Установлено, що в цілому чинна
редакція ст. 437 КК України враховує політико-правовий розвиток міжнародного
кримінального права, відображений у положеннях Римського статуту. З аналізу
зарубіжного досвіду встановлення кримінальної відповідальності за злочин агресії
виокремлено наявність двох взамопов’язаних моделей норми про відповідальність
за цей злочин — «нюрнберзької» (КК Азербайджану, Вірменії та Молдови) та
«римської» (КК держав ЄС та Грузії). Про вплив положень Римського Статуту на
нормативно-правову регламентацію кримінальної відповідальності за планування,
підготовку, розв'язування та ведення агресивної війни, свідчить та обставина, що
частина держав-членів ЄС (Хорватія, Мальта, Нідерланди, Португалія, Словенія)
імплементували у своє законодавство ознаки злочину агресії шляхом їх прямого
запозичення зі ст. 8 bis Римського Статуту, або відобразили їх у відповідній статті
акту національного кримінального законодавства (Австрія, ФРН, Швеція, Чехія),
або навіть закріпили у національному кримінальному законі бланкетну норму, яка
прямо відсилає до положень ст. 8 bis Римського Статуту МКС (Кіпр).
У розділі 2 «Склад злочину агресії за Кримінальним кодексом України та
окремі проблеми кваліфікації за статтею 437 цього Кодексу» висвітлено
об’єктивні та суб’єктивні ознаки злочину агресії. Зокрема, встановлено, що
безпосереднім об’єктом злочину агресії є мир як соціальна цінність, забезпечення
якої є частиною усього механізму міжнародного порядку, що полягає в забороні
агресивної війни, тобто війни, яка в розумінні Статуту ООН є актом агресії проти
територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави
або способом розв’язання міжнародного конфлікту. Родовим об’єктом
кримінальних правопорушень, передбачених розділом ХХ Особливої частини
КК України є міжнародний правопорядок як загальновизнана соціальна цінність,
система якої охоплює інші соціальні цінності — мир, безпеку людства, міжнародне
співробітництво тощо. Кожне з п’яти суспільно небезпечних діянь, які становлять
злочин агресії (планування (1), підготовка (2), розв’язування (3) агресивної війни
чи воєнного конфлікту, участь у змові, що спрямована на вчинення таких дій (4),
ведення агресивної війни або агресивних воєнних дій (5)) має свої змістовні
особливості, а тому підлягають установленню в кожному конкретному випадку та
описанню у межах обвинувачення особи у вчиненні злочину, передбаченого ст.
437 КК України. Зокрема, планування агресивної війни пов’язується виключно зі
складанням такого плану, який може бути виражений як у виді конкретного
офіційного документа держави, а так і у виді політичної концепції держави-
агресора, а вчинення інших підготовчих дій до ведення агресивної війни, як-от
застосування засобів інформаційної війни, окремих елементів гібридної війни,
технологій кібервійни, кібератак, тощо, охоплюються іншим суспільно
небезпечним діянням, а саме підготовкою до агресивної війни чи воєнного
конфлікту. Віднесено злочин агресії до «лідерських» злочинів, ураховуючи
спеціальні ознаки його суб’єкта, а саме обіймання ним військової, державної або
політичної посади, обсяг та характер повноважень якої дозволяють здійснювати
ефективний контроль та вплив на політичні чи воєнні дії або керувати ними; або
наявність такого суспільного становища, що дозволяє впливати на суспільно-
політичні або військові процеси, обумовлені плануванням, підготовкою,
розв`язуванням та веденням агресивної війни. При цьому такі спеціальні ознаки
суб’єкта повинні бути притаманні виключно виконавцям (співвиконавцям)
злочину агресії; інші співучасники можуть не мати відповідних спеціальних ознак.
Суб’єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст. 437 КК України,
характеризується виною у формі прямого умислу, інтелектуальний момент якого
охоплює усвідомлення особою того, що він бере участь у вчиненні агресії проти
незалежної держави, а вольовий момент характеризується бажанням брати участь
у вчиненні агресії та настанні наслідків, обумовлених будь-якими воєнними діями.
Мотив і мета злочину агресії не мають значення для кваліфікації — ними можуть
визнаватися корисливі, особисті та ідеологічні мотиви, мета отримання
матеріальної винагороди, інших преференцій від держави-агресора або незгода з
політичним курсом України. Також зосереджується увага на таких проблемних
аспектах кваліфікації, як можливість кваліфікації створення та підтримка
терористичних організацій «ЛНР» / «ДНР» за ст. 437 КК України, розмежування
між злочином агресії та посяганням на територіальну цілісність і недоторканність
України (ст. 110 КК України), та можливість кваліфікувати ці діяння за
сукупністю, тощо
У розділі 3 «Міжнародно-правові стандарти та реформування законодавства
України про кримінальну відповідальність за злочин агресії» доведено вплив
міжнародно-правових стандартів кримінальної відповідальності за злочин агресії
на формування положень про кримінальну відповідальність за планування,
підготовки, розв’язування та ведення агресивної війни/злочин агресії у
національному кримінальному законодавстві. Формування таких стандартів
розпочалося в межах міжнародного, а не міжнародного кримінального права, в
контексті заборони застосування сили. Встановлено, що сучасні міжнародно-
правові стандарти кримінальної відповідальності за планування, підготовку,
розв’язування та ведення агресивної війни, становлять: 1) положення ст. 8 bis
Римського Статуту, який хоча і має юрисдикційно обмежену сферу дії, проте
відображає загальні ідеї щодо розуміння агресії як одного з найсерйозніших
злочинів, закріплені у Резолюції № 3314 (XXIX); 2) положення Любляно-Гаазької
конвенції, яка містить норми, аналогічні ст. 8 bis Римського Статуту, однак
розширює сферу застосування вже існуючого міжнародно-правового стандарту
кримінальної відповідальності за планування, підготовку, розв’язування та
ведення агресивної війни. Визначено такі основні напрямки вдосконалення
підстави кримінальної відповідальності за злочин агресії: 1) заміна формулювання
«агресивна війна» та «агресивні воєнні дії» на термін «акт агресії»; 2) визначення
ознак суб’єкта злочину агресії; 3) зазначення форми вини, у якій вчиняється
злочин агресії; 4) приведення форм об’єктивної сторони злочину агресії у
відповідність до ознак злочину агресії, встановлених у ст. 8 bis Римського
Статуту; 5) посилення покарання за злочин агресії.
За результатами дисертаційного дослідження запропоновано внести зміни до
КК України, виклавши ст. 437 у новій редакції та доповнивши новими
положеннями окремі статті Загальної частини цього Кодексу.

Додатки:

Дисертація Висновок Повідомлення про утворення ради Відгук опонента Берднік І. В. Рецензія Кубальського В. Н. Відгук опонента Газдайки-Василишин І.  Рецензія Кваші Р.  Рішення про присудження ступеня доктора філософії

Трансляція: