Український правознавець, доктор юридичних наук з 1939 року, професор з 1920 року, академік АН УРСР з 1948 року.

Народився в сім’ї службовця. У 1910 році закінчив із золотою медаллю Катеринославську гімназію. Протягом 1910–1911 років навчався на юридичному факультеті московського університету, у 1916 році закінчив юридичний факультет Харківського університету з дипломом 1-го ступеня. Залишений для підготовки до професорського звання на кафедрі цивільного права і судочинства.

Після революції 1917 року став проректором і заступником декана правового факультету Харківського інституту народного господарства, читав лекції із загальної історії держави і права та міжнародного приватного права. У 1930 році правовий факультет було перетворено на Харківський інститут радянського будівництва і права, у 1932 році — на Всеукраїнський комуністичний інститут радянського будівництва і права, а в 1937 році — на Харківський юридичний інститут (нині — Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого).

Протягом 1920–1941 років займав у цих навчальних закладах посади професора та керівника (з 1937 р.) кафедри історії держави і права. Викладацьку діяльність поєднував з практичною роботою: був завідувачем правового підвідділу Наркомату іноземних справ в УСРР (1921–1922 рр.), завідувач юридичного відділу Укоопспілки (1922–1924 рр.), завідувач юридичного відділу Українбанку (1924–1930 рр.), старшим консультантом Державного арбітражу при РНК УСРР (1930–1935 рр.).

Початок наукової діяльності Корецького В. М. припадає на 20-і роки. У цей період він опублікував низку наукових праць:

• «Проблеми приватного міжнародного права в договорах, укладених радянськими республіками з іноземними державами»;
• «До питання про виконання зобов’язань: деякі уроки новітньої німецької судової практики»;
• «Законодавство Литовської Республіки в галузі цивільного права і процесу» (всі — 1922 р.);
• «Вплив забезпечення паперових грошей на виконання зобов’язань»;
• «Цивільний кодекс радянських республік» (обидві — 1923 р.);
• «Питання про вплив знецінення грошей на виконання зобов’язань в німецькій юриспруденції»;
• «Територіальні межі виконавчої сили судових рішень з цивільних справ» (обидві — 1924 р.);
• «Застереження про взаємність в міжнародному приватному праві» (1925 р.);
• «Савіньї в міжнародному приватному праві» (1926 р.);
• «Принцип «відкритих дверей», «Уніформізм у праві» (обидві — 1927 р.);
• «Міжнародне радіоправо»;
• «Нариси міжнародного господарського права» (обидві — 1928 р.).

Підсумком багаторічної праці вченого в галузі міжнародного приватного права стало створення великої монографічної праці «Нариси англо-американської доктрини і практики міжнародного приватного права» (1948 р.). У 1950 році праця була видана в КНР китайською мовою. Саме з цієї проблематики у 1939 році Корецьким В. М. було захищено докторську дисертацію.

З початку Другої світової війни за розпорядженням Уряду України Корецький В. М. у числі інших вчених був евакуйований у м. Ташкент (Узбекистан) і у створеному там юридичному інституті викладав всесвітню історію держави і права. Після визволення м. Харкова і відновлення у 1944 році діяльності Харківського юридичного інституту він працював тут професором, а з 1947 року — завідувачем кафедри міжнародного права.

У 1948 році його було обрано академіком АН УРСР, а у 1949 році він очолив утворений у м. Києві Сектор держави і права АН УРСР. Після переутворення у 1969 році Сектора на Інститут держави і права АН УРСР був директором Інституту до 1974 року, потім — почесним директором, завідувачем Відділу міжнародного права та порівняльного правознавства.

Під його керівництвом Інститут став однією з провідних науково-дослідних юридичних установ не тільки в Україні, а й в СРСР. У цей час він зосередив свою увагу на дослідженні проблем міжнародного публічного права. З-під пера вченого вийшли такі праці, як «Суверенітет» (1963 р.) та «Міжнародно-правова правосуб’єктність Української РСР» (1965 р.).

• Протягом багатьох років об’єктом інтересів вченого була проблема кодифікації міжнародного права, висвітлена ним у працях:
• «Перша сесія Комісії міжнародного права» (1949 р.);
• «Про проект Філда. З історії проектів кодифікації міжнародного права» (1956 р.);
• «Історія кодифікації міжнародного морського права» (1962 р.).

Аналізуючи шляхи розвитку сучасного міжнародного права, В.М.Корецьким багато уваги приділялося правам людини, дослідженню прогресивних принципів міжнародного права, співвідношенню його з внутрішнім правом. Ідеї вченого з цих фундаментальних проблем містяться у працях:

• «Загальні принципи права у міжнародному праві» (1957 р.);
• «Проблеми основних прав і обов’язків держав у міжнародному праві» (1959 р.);
• «Декларація прав і обов’язків держав» (1962 р.).

Багатосторонньою була діяльність Корецького В. М. і як історика права, особливо ранньофеодальної держави і права англосаксів. Вона знайшла втілення у таких працях вченого:

• «Суд і судовий процес у Франкській державі»;
• «Імунітет у Франкській державі»;
• «Суд фемів» (усі три — 1944 р.);
• «Військовий устрій Франкської держави»; «Англосаксонські правди»; «Лекції з історії держави і права» (усі три — 1947 р.);
• «До історії Священної Римської імперії. 1200–1806» (1970 р.).

За його редакцією у 1961 році було видано «Хрестоматію пам’яток феодальної держави і права країн Європи». У складі делегації СРСР брав участь у підготовчих сесіях заступників міністрів закордонних справ до Паризької мирної конференції і у самій конференції, скликаній для укладення мирних договорів держав антигітлерівської коаліції з колишніми союзниками фашистської Німеччини в Європі (1946 р.).

Вчений був членом делегації УРСР на 1, 2 і 4-й сесіях ГА ООН (1946 р., 1947 р., 1949 р.), радником представника СРСР в РБ ООН (1946 р.).

Корецький В. М. – перший вітчизняний вчений, який увійшов до складу Комітету ООН з прогресивного розвитку міжнародного права та його кодифікації (м. Нью-Йорк, 1947 р.), а згодом став членом Комісії міжнародного права ООН (м. Нью-Йорк, 1949–1951 рр.), що продовжила роботу попереднього комітету. Член і перший заступник голови Комісії з прав людини ООН (1947–1949 рр.), до функції якої у цей період належала розробка проєкту Загальної декларації прав людини.

Був радником делегації УРСР на міжнародній конференції з підготовки Конвенції про ліквідацію рабства і работоргівлі (Женева, 1956 р.), брав участь у роботі делегації УРСР на Конференції ЮНЕСКО з питань мирного співіснування держав (Мюнхен, 1957 р.), очолював делегацію УРСР на сесіях Конференції ООН з морського права (м. Нью-Йорк, 1958 р., м. Женева, 1960 р.), був членом Постійної палати Третейського суду в Гаазі (1957–1969 рр.). У 1960 році на 15-й сесії ГА ООН і РБ ООН його було обрано членом Міжнародного суду ООН в Гаазі, а з 1968 по 1970 рр. — віцепрезидент цього Суду.

Вчений був почесним членом Індійського товариства міжнародного права (з 1960 р.); членом-кореспондентом (з 1965 р.), дійсним (з 1977 р.), а потім почесним (з 1983 р.) членом Інституту міжнародного права (м. Гент, Бельгія); академіком Мексиканської академії міжнародного права (з 1968); членом-кореспондентом Аргентинської асоціації міжнародного права (з 1971 р.).

Корецький В. М. — єдиний вчений-юрист у колишньому СРСР, який був удостоєний звання Героя Соціалістичної праці (1980 р.).

15 листопада 1990 року Радою Міністрів УРСР Інституту держави і права АН України присвоєно ім’я В. М. Корецького.

Вчений зробив вагомий внесок у розвиток юридичної науки, насамперед міжнародного приватного права, міжнародного публічного права та порівняльного правознавства.