2 квітня 2008 року у Великому конференц-залі Національної академії наук України Інститутом держави і права ім. В. М. Корецького НАН України та юридичною фірмою “Салком” проведено методологічний семінар на тему “Проблеми організації державної влади в Україні в контексті політико-правової реформи”.

Цей захід організовувався в рамках постійного методологічного семінару “Юридична наука і суспільство (проблеми теорії і практики)”, який щорічно відбувається в Інституті держави і права ім.В.М.Корецького НАН України.

В семінарі взяли участь керівні працівники Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національної академії наук України, Академії правових наук України, науковці і викладачі вищих навчальних та науково-дослідних установ м.Києва.

Основними питаннями цьогорічної наукової дискусії стали: власне теоретико-методологічні засади реформування державної влади в Україні; фактори, що зумовлюють потребу реформування політичної системи і публічної влади в Україні; політико-правова реформа: необхідність, поняття, зміст, проблеми і перспективи реалізації в Україні; поділ і єдність державної влади в Україні: поняття співвідношення; державна влада і місцеве самоврядування в Україні (проблеми забезпечення взаємодії); утвердження парламентаризму — ключовий фактор розвитку України як демократичної правової держави; адміністративна реформа в контексті політико-правової реформи в Україні; судова-правова реформа в Україні: необхідність, концептуальні засади, проблеми реалізації; конституційний процес і розвиток національної правової системи; проблеми організації державної влади в аспекті європейської інтеграції України.

Семінар відкрив директор Інституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, академік НАН України Ю. С.Шемшученко, який у своєму вступному слові порушив такі основні питання:

• необхідність системного, науково обгрунтованого підходу до вирішення питань організації державної влади, що має метою високоефективну діяльність всіх органів державної влади, доповнення чинної Конституції України нормою про узгодженість їх діяльності;
• потреба у закріпленні Основним Законом України системи органів державної влади і таких їх основних функцій: законодавчої, виконавчої (Кабінет Міністрів України), судової, контролюючої, узгоджувальної (Президент України) та уникнення дублювання цих функцій; необхідність прийняття конституційних законів, вдосконалення чинного законодавства, зокрема Закону України “Про Кабінет Міністрів України”;
• “спасіння” українського парламентаризму, адже сьогоднішні складнощі в цій сфері серед іншого мають своєю головною причиною завчасний перехід до пропорційної виборчої системи за умови відсутності в Україні усталеної багатопартійності, отже, необхідно змінити виборчу систему та внести низку відповідних змін і доповнень до Конституції України, розробити Виборчий кодекс;
• проблема форми державного правління, зокрема необхідність дальшого становлення в Україні парламентсько-президентської республіки;
• потреба вдосконалення судової системи, її реформування, в т.ч. спрощення цієї системи, покращення доступу громадян до правосуддя, зміни порядку призначення суддів, скасування безстрокового їх перебування на посаді;
• необхідність науково-теоретичного забезпечення реформ, активізації відповідних досліджень.

Далі методологічний семінар продовжився виступом Міністра юстиції України М. В.Оніщука, присвяченим аналізу різних форм організації державної влади в Україні. Зазначалося, що на даний час достатньо поширеною є концепція дуалістичної природи виконавчої влади. Разом з тим доповідач виклав іншу концепцію (запропонована назва - “президентціоналізм”), що передбачає зміну предметної діяльності парламенту - закріплення за Верховною Радою України та народними депутатами України лише суто законодавчих повноважень.

Крім того, конституційно-правовий статус Президента України набуває інших рис, в т.ч. узгоджувальну функцію арбітра нації. Щодо повноважень Президента України як гаранта додержання Конституції, то це, зокрема, надає главі держави право розпускати парламент з політичних підстав. В рамках зазначеної концепції переглянуто і управлінські повноваження Президента України. Так, пропонується, що глава держави міг би доручати парламентській коаліції право формувати уряд, який би після отримання вотуму довіри парламенту потім затверджувався Президентом України. Повноваження глави держави щодо місцевих державних адміністрацій, як передбачається, залежатимуть від їх природи. Якщо ці органи набуватимуть рис префектур, тоді за Президентом України слід залишити повноваження призначення їх голів, якщо за місцевими державними адміністраціями залишається їх теперішній правовий статус, то зазначене повноваження слід передати Кабінету Міністрів України. Президент України міг би формувати суддівський корпус (одноосібно або через очолювану ним Вищу раду юстиції), призначати Генерального прокурора України. Таким чином, повноваження Президента України збільшуються, але це повноваження не управлінські.

Разом з тим доповідачем було наголошено, що вказані положення є відкритими для обговорення та дальшого теоретичного дослідження.

Саме в такому напрямі й відбувалася подальша наукова дискусія. Зокрема, висловлювалася думка, що виходячи із викладених доповідачем положень дуалізм виконавчої влади не тільки не зникає, але й посилюється - до цього ще додається діяльність консультативно-дорадчих органів при Президентові України (д.ю.н., проф., член-кор. АПрН України В. П.Нагребельний); порушувалося питання про співвідношення дуалізму виконавчої влади та системою стримувань та противаг (д.ю.н., проф., член-кор. АПрН України Є. Б.Кубко); про доцільність положення ст.102 Конституції України щодо Президента України як гаранта додержання Конституції України (д.ю.н., проф. В. Л.Наумов).

Доповідачем було висловлено свою позицію щодо цих питань, зокрема, що проблема полягає не в самих консультативно-дорадчих органах, а в невірній практиці застосування їх рішень, у т.ч. Ради національної безпеки та оборони. Стосовно Секретаріату Президента, то виходячи з необхідності єдності управлінської волі, цей орган, на думку доповідача, може виконувати певні функції в оформленні рішень Президента України щодо голів місцевих державних адміністрацій. Щодо співвідношення дуалізму і системи стримувань та противаг, доповідач зазначив, що остання є занадто широкою концепцією в розглядуваному аспекті, проте дійсною необхідною. Так, Президент України повинен мати право розпускати парламент з політичних підстав, з іншого боку, мають бути вдосконалені положення Конституції України щодо імпічменту глави держави. Стосовно Президента України як гаранта додержання Конституції України, то відповідний припис слід залишити в Основному Законі, водночас положення про те, що глава держави є гарантом дотримання прав і свобод людини і громадянина можливо виключити, оскільки це належить до повноважень судів.

Основною темою виступу голови Вищого адміністративного суду України О. М.Пасенюка стала судова реформа, роль в ній адміністративної юстиції. Зокрема, було наголошено, що саме адміністративні суди є найбільш ефективним і дієвим інструментом обмеження державного свавілля, запровадження відповідальності держави перед особою, захисту громадянського суспільства та прав осіб, невтручання в їх свободу. Разом з тим доповідач зазначив, що на даний час адміністративна юстиція зіткнулася з рядом правових проблем, зокрема в судочинстві, та детально розглянув деякі з них. Крім того, підкреслювалася необхідність реформування судової системи не з “чистого аркушу” - потрібно зосередитися на помилках “Малої судової реформи”, у т.ч. нереформованості процесуального законодавства, перевантаженості адміністративних судів. Треба також вдосконалити механізм призначення і відкликання суддів.

Цей виступ викликав жваве обговорення серед учасників семінару, зокрема щодо проблем касаційного оскарження рішень в адміністративному судочинстві (д.ю.н., проф., акад. АПрН України В. І.Семчик), необхідності і доцільності підготовки коментарю Кодексу адміністративного судочинства України (д.ю.н., проф., член-кор. АПрН України В. Б.Авер’янов), внесення змін до Конституції України і процесуального законодавства (д.ю.н., проф., акад. АПрН України Н. С.Кузнєцова).

Віце-президент АПрН України, д.ю.н., проф., акад. АПрН України О. В.Петришин у своєму виступі аналізував парламентсько-президентську республіку як форму правління та її особливості в Україні. Зазначалося, що вказана форма правління як така не є хибною, її запровадження обумовлено, зокрема, євроінтеграційним курсом України, а також тим, що більшість пострадянських республік обрали саме цю форму правління. Проте запровадження в Україні парламентсько-президентської республіки має певні складнощі, в т.ч. через відсутність необхідного високого рівня політико-правової культури, усталені стереотипи про доцільність лише президентської форми правління. Зазначалися розбіжності щодо розуміння самого поняття дуалізму виконавчої влади, необхідність збалансованості повноважень законодавчої і виконавчої влади, цілісності влади, заради чого необхідна узгодженість дій її різних гілок, яку забезпечуватиме саме Президент України.

Питання оцінки змішаної форми правління, недостатність теоретичних джерел і засад для дослідження цього питання розглядалися у виступі д.ю.н., проф., член-кор. АПрН України В. Б.Авер’янова, члена Робочої групи Національної конституційної ради.

Наголошувалося, що парламентсько-президентська форма правління як така є гнучкою, забезпечує взаємодію різних гілок влади, певні конституційно-правові інститути, наприклад, парламентська інвеститура, діють саме в цій моделі. Згідно з думкою доповідача, дуалізм виконавчої влади, притаманний для змішаної форми правління, в умовах України є перешкодою для узурпації влади. Висловлювалися пропозиції виключити з компетенції Президента України сферу національної безпеки, залишивши питання оборони і зовнішньої політики, які зробити дискреційними повноваженнями глави держави. В. Б.Авер’янов також звернувся до вже порушеного питання призначення голів місцевих адміністрацій та навів аргументи щодо свого бачення цього повноваження глави держави.

Доповідачу ставилося багато питань, зокрема щодо взаємовідносин центральних та місцевих органів виконавчої влади (д.ю.н., проф., акад. НАН України Ю. С.Шемшученко), напрямків діяльності Робочої групи, конституційно-правового закріплення відносин власності (д.ю.н., проф., акад. АПрН України Я. М.Шевченко). Доповідач зазначив, що пропонується скасування рівня районних державних адміністрацій та виключення з Конституції України переліку форм власності.

У своєму виступі д.ю.н., проф., член-кор. АПрН України Кубко Є. Б. вказав, що методологічні семінари Інституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України вже не раз зверталися до питання публічної влади, її організації. Щодо сьогоднішнього заходу, то треба визначити саме на методологічному рівні, що є юридичними і політичними проблемами організації державної влади в Україні в контексті здійснюваних реформ. Наголошувалося на необхідності зміцнення теоретичних політологічних і юридичних засад дослідження цієї проблематики, а також питання відповідальності державної влади, її посадових осіб та політичних партій, розробки юридичного інструментарію, який би забезпечував розподіл державної влади, її реформування.

Виступ заступника Керівника апарату Верховної Ради України - керівника Головного юридичного управління М. О.Теплюка розпочався з того, що згідно з Конституцією України принцип поділу влад в Україні є визначальним та разом з тим таким, що несе відбиток національної культури, традицій та особливостей. Зокрема, на даний час відбувається відхід від традиційної моделі зазначеного принципу — глава держави стає арбітром нації, а також одночасно діють дві тенденції: розподілу гілок влади та їх єдності у своєму першоджерелі — народі України. Вказувалася низька ефективність державної влади щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, потреба вдосконалення положення Конституції України щодо ідеологічної багатоманітності та необхідність компромісу між політичними партіями, узгодженої діяльності парламентських фракцій.

У виступі д.ю.н., проф., член-кор. АПрН України Н. М.Оніщенко увага акцентувалася на взаємодії громадянського суспільства, держави і державної влади, перерозподілі соціального простору між ними. Доповідачем вказувалося, що хоча в Україні за державою і залишається виконання ролі структуруючої інституції, її діяльність має корегуватися демократичними методами, необхідний соціально-політичний баланс між громадянським суспільством і державою. Також увага зверталася на потребі концептуального осмислення, теоретичного дослідження відповідальності держави перед суспільством і особою. При цьому держава має нести таку відповідальність не тільки у зовнішніх, але й у внутрішніх відносинах. 

В.П.Горбатенко, д.п.н., проф., зосередився на системній кризі в Україні, її ознаках, зокрема кризі легітимності, яка на даний час охопила всі гілки державної влади. Доповідачем наголошувалося, що дана криза не вписується в традиційні класичні схеми, а набула інших ознак, зокрема це: відсутність терпимості, ескалація вимог до влади, низький рівень її ефективності, слабкість і непослідовність, високий рівень корумпованості влади. У виступі запропоновано шляхи вирішення зазначеної проблеми: посилення ролі інтелігенції, всебічне формування еліти з цього прошарку суспільства, якомога широке залучення консервативних елементів, подолання непрофесіоналізму та корумпованості бюрократії тощо, а також звернуто увагу на потребу глибокого дослідження зворотного зв’язку між державою і громадянським суспільством.

У виступі д.ю.н., проф. О. І.Ющика розглядалося співвідношення політико-правової реформи і конституційного процесу. Доповідач зазначив відсутність теоретичних фундаментальних досліджень цих категорій, брак їх вірного розуміння не тільки політиками, а й науковцями. Згідно з думкою доповідача співвідношення наведених категорій: політико-правової реформи як одночасного взаємопов’язаного перетворення інститутів політичної влади і конституційного процесу як виду законодавчого процесу є методологічною засадою організації державної влади в Україні. О. І.Ющиком наголошувалося на потребі одночасної широкомасштабної політико-правової реформи та внесенні змін до Конституції України, осмислених як актуальні, конкретні потреби та реально можливих як в матеріальному так і процесуальному значенні.

Я.М.Шевченко, д.ю.н., проф., акад. АПрН України, вказала на сполучення управлінських і ринкових факторів в розвитку економіки України, а також на поширення тіньових структур, сфери неформальних зв’язків між державою і бізнесом. Підкреслювалася необхідність економічного діалогу між управлінськими суб’єктами, бізнесом і неприбутковими структурами громадянського суспільства, опосередкування правом такого спілкування. Доповідач зазначила, що на даний час цей діалог знаходиться в процесі свого розвитку і вимагає наукового осмислення.

Наприкінці методологічного семінару із заключним словом виступив директор Інституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, академік НАН України Ю. С.Шемшученко. Серед підсумків семінару зазначено високий рівень наукової дискусії, актуальність тем виступів і доповідей, викладених в них висновків, зокрема наявність декількох позицій щодо проблем дуалізму виконавчої влади і форми державного правління, в т.ч. місця і ролі Президента України виходячи з особливого значення його статусу; потреба дальшого дослідження питання юридичної відповідальності держави як проблеми загальнотеоретичного характеру, політичної і конституційної відповідальності, дієвості цього інституту.

Крім того, в 2008 році Інститут був організатором та співорганізатором таких наукових заходів:

• Наукові читання про творчу спадщину В. М.Корецького, м.Київ, 18 лютого;

• Всеукраїнська науково-практична конференція «Проблеми становлення і розвитку конституційної держави в Україні», присвячена 70-ій річниці з дня народження першого голови Конституційного Суду України Л. П.Юзькова, м.Хмельницький, 14-15 березня;

• Міжнародна наукова конференція «Четверті юридичні читання», м.Київ, 3-4 квітня;

• ХІХ міжнародна історико-правова конференція «Інтеграційні процеси в історії права, держави, юридичної думки та правоохоронної діяльності», с. Гута, Івано-Франківська обл., 15-18 травня;

• Науково-практична конференція для молодих вчених «Правова система України в світлі європейського вибору», м.Київ, 13 червня;

• Міжнародна науково-практична конференція «Державний контроль за додержанням земельного та екологічного законодавства: стан, проблеми, шляхи вдосконалення», м.Київ, 17 червня;

• Наукова конференція «Конституція України: здобутки і перспективи», м.Київ, 24 червня;

• ХХ міжнародна історико-правова конференція «Земля і земельні відносини в історії права, держави і юридичної думки», м. Судак, 25-28 вересня;

• Науково-практична конференція «Проблеми забезпечення прав людини в Україні в світлі Загальної декларації прав людини», присвяченої 60-й річниці проголошення Загальної декларації прав людини ООН, м.Київ, 10 листопада;

• Всеукраїнська науково-практична конференція «Наукова спадщина академіка О. О. Малиновського і сучасність», м. Рівне, 4-6 грудня;

• Круглий стіл «Організаційно-правові проблеми забезпечення інноваційного розвитку в АПК України», м.Київ, 11 грудня;

• Круглий стіл для молодих вчених «Європейські засади розвитку України на сучасному етапі», м.Київ, 17 грудня;

• Наукова конференція «Проблеми удосконалення правового забезпечення енергозбереження та використання альтернативних джерел в Україні», м.Київ, 19 грудня;

• Міжнародна науково-правова конференція «Розбудова космічного права» - до 10-річчя Угоди між НКАУ, НАНУ, Росавіакосмосом та РАН «Про створення Міжнародного центру космічного права».