У 2009 році Інститут був організатором та співорганізатором таких наукових заходів:

1. Міжнародний симпозіум „Дні порівняльного правознавства в Києві”, 8 — 11 квітня 2009 р., м. Київ.

2. Міжнародна наукова конференція „Юридична наука: сучасний стан та перспективи розвитку” (До 60-ти річчя Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. 1949-2009), 13 травня 2009 р., м. Київ.

3. Науково-практична конференція „Актуальні проблеми реалізації Конституції України і проблеми її удосконалення”, 25 червня 2009 р., м. Київ.

4. Міжнародна науково-практична конференція „Сучасні проблеми аграрного і природоресурсного права”, 30 — 31 жовтня 2009 р., м. Київ.

5. Міжнародна науково-практична конференція „П’яті юридичні читання”, 23-24 квітня, м. Київ

6. Міжнародна науково-практична конференція „Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку”, 27-31 січня 2009 р., м. Косів, Івано-Франківська обл.

7. Методологічний семінар “Теоретико-методологічні проблеми сучасного конституціоналізму та державного управління в Україні”, 27 жовтня 2009 р., м. Київ

8. Наукові читання, присвячені пам’яті В. М.Корецького, 18 лютого 2009 р., м. Київ

9. VI Міжнародна науково-практична конференція молодих вчених “Економічний та соціальний розвиток України в XXI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації”, 26-27 лютого 2009 р., м. Тернопіль

10. ХХІ Міжнародна історико-правова конференція „Категорії, поняття і терміни історико-юридичної науки”, 23–26 квітня, м. Миколаїв.

11. ХХІІ Міжнародна історико-правова конференція присвячена пам’яті віце-президента Міжнародної асоціація істориків права професора О. В. Тимощука, 17-20 вересня, смт. Миколаївка Автономної Республіки Крим.

Крім того, протягом року наукові співробітники Інституту взяли участь у більш ніж 100 наукових конференціях, конгресах, з’їздах, семінарах, симпозіумах, „круглих столах” та інших заходах.

27 жовтня 2009 року у Великому конференц-залі Національної академії наук України відбувся науково-методологічний семінар на тему: "Теоретико-методологічні проблеми розвитку сучасного конституціоналізму та державного управління в Україні".

Семінар організовано в рамках постійно діючого в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України методологічного семінару: "Юридична наука і суспільство (проблеми теорії і практики)".

Семінар "Теоретико-методологічні проблеми розвитку сучасного конституціоналізму та державного управління в Україні" організовано з метою поглиблення теоретико-методологічних підходів до проведення наукових досліджень у галузі публічної влади в Україні в контексті теорії і практики сучасного конституціоналізму, актуальних питань вітчизняного конституційного процесу та державного управління. З вступним словом виступили: віце-президент НАН України, академік НАН України В. М. Геєць, директор Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, академік НАН України Ю. С. Шемшученко.

На семінарі виступили з доповідями: директор Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України Ю. С. Шемшученко, Міністр юстиції України М. В. Оніщук, начальник Головного управління державної служби України Т. В. Мотренко, директор Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, академік НАН України Ю. А.Левенець, директор Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України, академік НАН України М. В.Попович, завідувач відділу моніторингу ефективності законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України, член-кореспондент АПрН України Н. Р.Нижник, народний депутат України, кандидат політичних наук Ю. Р.Мірошниченко, головні наукові співробітники та завідувачі відділів Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України, Інституту соціології НАН України.

У роботі семінару брали участь народні депутати України, керівні працівники Верховної Ради України, Секретаріату Президента України, Кабінету Міністрів України, ЦВК України та інших державних органів, Академії правових наук України, а також науковці інститутів НАН України та викладачі вищих навчальних закладів.

Після виступів відбулась наукова дискусія, основними питаннями якої стали: сучасний конституціоналізм і юридична наука; актуальні проблеми теорії і практики сучасного конституціоналізму; проблеми організації та здійснення публічної влади в Україні; парламентаризм як умова утвердження конституціоналізму і побудови в України демократичної правової держави; проблеми конституційно-правової відповідальності та конституційного процесу в Україні; конституційно-правові аспекти державного управління в Україні; стан, основні напрями і шляхи вдосконалення системи державного управління; розвиток демократичних засад функціонування органів виконавчої влади та державної служби; проблеми адміністративної реформи та оптимізації структури державного управління, підвищення його якості і ефективності; судово-правова реформа в контексті утвердження конституціоналізму в Україні; порівняльно-правові аспекти розвитку конституціоналізму в Україні; політико-правові проблеми проведення конституційної реформи в Україні.

За результатами семінару прийняті відповідні рекомендації.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

Методологічного семінару
"Теоретико-методологічні проблеми розвитку сучасного конституціоналізму
та державного управління в Україні"

Обговоривши проблеми публічної влади в Україні в контексті теорії і практики сучасного конституціоналізму, актуальні питання вітчизняного конституційного процесу та державного управління, а також завдання юридичної науки та методологічні аспекти теоретичного дослідження цих проблем, учасники методологічного семінару відзначають наступне.

Суспільне призначення юридичної науки в цілому і конституційного та адміністративного права, зокрема, найбільш виразно виявляється у державотворчій практиці, з якої конституційно-правова та адміністративно-правова наука отримує емпіричний матеріал для теоретичних узагальнень. Звертаючись до практики державного будівництва в Україні, юридична наука виявляє основні тенденції, що складаються в цьому процесі, визначає актуальні проблеми, які потребують їх осмислення та розв’язання. У свою чергу, саме практикою перевіряються принципові висновки і теоретичні та методологічні рекомендації, сформовані наукою.

Принциповою засадою в сучасний період є те, що суспільно-політичне життя України характеризується правовим нігілізмом, неповагою до закону і права, розбалансуванням системи державного управління, пануванням так званої політичної доцільності у вирішенні більшості питань суспільного життя. Під тиском домінування політики над правом формується викривлене праворозуміння не тільки у громадян, а й у політичної верхівки суспільства, складаються хибні уявлення про політико-правову природу суспільного і державного устрою країни, призначення та роль окремих політичних і державних інститутів. Насамперед, це стосується місця і ролі парламенту та глави держави в системі державного управління суспільством, завдань і напрямів реформування державних інститутів на засадах сучасного конституціоналізму.

Зважаючи на це, учасники методологічного семінару вважають, що головним завданням юридичної науки і, особливо, науки конституційного права та науки державного управління на даному етапі є пізнання сучасних тенденцій у розвитку державності, теоретичне визначення необхідних перетворень у державно-правовій сфері та вироблення науково обгрунтованої стратегії, тактики й механізмів реалізації політико-правової та адміністративної реформ в Україні. Для вирішення цих завдань необхідно активізувати дослідження фундаментальних проблем юридичної науки, спрямовані на формулювання теоретико-методологічних засад реформування публічної влади в Україні, розробку концептуальних підходів і механізмів реалізації політико-правової реформи, науково обгрунтованих підходів до конституційного процесу в Україні та забезпечення поступального розвитку її правової системи.

У зв’язку з цим перед юридичною наукою постають нові теоретичні проблеми у сфері державотворення і правотворення. З цією метою учасники методологічного семінару вважають за необхідне:

1. У науково-теоретичній і практичній діяльності враховувати те, що відсутність єдиних науково обгрунтованих засад реформування державної влади в Україні негативно впливає на розвиток політико-юридичного процесу, стримує необхідні суспільству реформи, продовжує хибну практику перетворень у публічно-правовій сфері методом спроб і помилок, що дезорганізує систему державної влади та місцевого самоврядування, знижує рівень законності, спричиняє виникнення нових конфліктів всередині влади, посилення правового нігілізму, спричиняє втрату довіри громадян до політичних і владних інститутів, зневіру в їх спроможності вирішувати нагальні проблеми.
2. Визнати, що реформування публічної влади в Україні має виходити з визначення конкретної необхідності реформ; послідовної демократизації конституційного ладу України; підпорядкування реформ публічної влади принципу відповідальності держави перед людиною; оптимального співвідношення політики та права, реалізації принципу верховенства права, додержання конституційної законності та уникнення політичних і юридичних конфліктів в процесі реформування публічної влади; побудови системи публічної влади в Україні на началах єдності влади та раціонального розподілу владних повноважень, ефективної взаємодії інститутів держави і місцевого самоврядування; здійснення науково обгрунтованого управління процесами реформування державних інститутів.
3. Взяти до уваги, що визначальним фактором розвитку України як демократичної, правової держави є реалізація принципів конституціоналізму, утвердження демократії і парламентаризму.
4. Забезпечення ефективності управлінської діяльності, створення соціального середовища, яке передбачає наявність наукової організації всіх сторін суспільного життя.
5. Подолання калькування західних моделей державного управління, стихійного, формування державного апарату і неконтрольованого розростання бюрократичного апарату.
6. Констатувати, що спроби здійснення адміністративної реформи в Україні виявилися непродуктивними через низький рівень наукового та організаційного забезпечення конкретних адміністративних процедур.
7. Наголосити на тому, що здійсненню судово-правової реформи в Україні перешкоджає прагнення окремих політичних сил і владних структур підпорядкувати організацію та функціонування судової влади власним корпоративним інтересам, а не принципу відповідальності держави перед людиною. 
   Посилити увагу до таких функцій судової влади як розв'язання правових суперечок, здійснення судового контролю, судовий захист прав і свобод людини і громадянина.
8. Поглибити теоретико-методологічний аспект дослідження проблем реформування державної влади та місцевого самоврядування в Україні в умовах європейської інтеграції та адаптації національної правової системи до системи міжнародного права. Звернути особливу увагу на критичний аналіз світового досвіду щодо реформування національних судових систем.
9. Наголосити на тому, що поспішність, недостатня підготовленість і теоретична необгрунтованість здійснюваних перетворень у сфері державної влади неминуче призводить до негативних наслідків і є шкідливою з точки зору інтересів суспільства, суперечить принципу відповідальності держави перед людиною за свою діяльність. Рекомендувати органам державної влади, учасникам політичного процесу в Україні у своїх рішеннях стосовно здійснення політико-правової реформи враховувати висновки і пропозиції вітчизняної правової науки, а відповідним органам державної влади запровадити практику обов’язкової наукової та юридичної експертизи таких рішень.
10. Увійти з поданням до Кабінету Міністрів України з приводу одержання державного замовлення на теоретичне дослідження комплексної теми "Проблеми ефективності державного управління і державної служби в Україні" з опрацюванням відповідних рекомендацій і пропозицій для директивних органів. Виконання цього замовлення покласти на Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України та інші академічні науково-дослідні інститути.
11. Опублікувати матеріали методологічного семінару окремим виданням.

25 червня ц.р. відбулася науково-практична конференція, присвячена 13-й річниці від дня прийняття Конституції України «АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ТА УДОСКОНАЛЕННЯ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ». Її організаторами були Національна академія наук України, Інститут держави і права ім. В. М.Корецького НАН України та Інститут законодавства Верховної Ради України.

Примітною рисою цієї конференції стало не тільки те, що вона була організована і відбулася в академічному та парламентському наукових закладах із залученням народних депутатів України, представників державних органів, відомих науковців та практиків — правознавців, політологів, соціологів, економістів країни, але й, головним чином, те, що її учасники головну увагу приділили не стільки політичним, скільки суто нагальним для суспільства, для пересічних громадян практичним аспектам втілення в життя положень Основного закону держави та визначенню шляхів їх можливої модернізації.

У вступному слові при відкритті конференції академік-секретар Відділення історії, філософії і права Національної академії наук О. С.Оніщенко розкрив історичне значення прийняття Конституції для утвердження Української держави, розповів про основні етапи конституційного процесу та його подальші перспективи.

З доповідями виступали директор Інституту держави і права, академік Ю. С. Шемшученко, директор Інституту законодавства, член-кореспондент НАН України О. Л. Копиленко, голова Центральної виборчої комісії, член-кореспондент НАН України В. М.Шаповал, народний депутат України Ю. Р.Мірошніченко та інші. Відзначивши роль Конституції України як правової основи розвитку української державності та формування національної правової системи, учасники конференції зосередились довкола обговорення наступних проблем:

• порушення цілісності системи влади і можливості внесення часткових змін до Конституції, зокрема, з питань, які не викликають сумнівів у представників різних політичних сил;
• конституційного забезпечення етнополітичного процесу;
• подолання розбіжностей між нормативним і доктринальним рівнями тлумачення принципових правових понять, таких, зокрема, як «дух і буква закону», «пільги і привілеї» та ін.;
• відповідність Конституції базовим характеристикам національної ідентичності і політичної культури суспільства;
• роль кодифікації законодавства у механізмі забезпечення прав і свобод людини;
• конституційне регулювання місцевого і регіонального самоврядування та багатьох інших.

У прийнятих рекомендаціях учасники конференції запропонували: по-перше, розширити проблематику наукових досліджень з теорії державного будівництва, розвитку конституціоналізму і реформування публічної влади, по-друге, забезпечити більш вагому участь вчених-юристів у підготовці наукових пропозицій і коментарів з питань застосування чинної Конституції України, а також з питань реформування державних інститутів і місцевого самоврядування, розвитку національної правової системи і, по-третє, посилити роз’яснювальну роботу щодо популяризації положень чинної Конституції України серед населення, підготовку та видання науково-популярної літератури, підручників і посібників конституційно-правового напрямку; поглибити вивчення Конституції України у вищих юридичних навчальних закладах, а також інших закладах освіти.

Друга частина конференції проходила вже в Інституті законодавства у формі науково-експертних слухань вкрай актуальної на сьогодні проблеми щодо конституційно-правових засад вдосконалення банківської сфери України, шляхів оздоровлення фінансово-кредитної системи держави.

Доповідачі та виступаючі, серед яких були провідні співробітники цього Інституту В. К.Черняк, В. Я.Шевчук, О. А.Кириченко, А. Т.Ковальчук, а також фахівці-практики фінансово-банківської сфери — голова правління АКБ “Аркада” К. М.Паливода, віце-президент ВАТ “КІНТО” В. Г.Мельничук та інші, всебічно проаналізували ситуацію, яка нині склалася у фінансово-економічному секторі, акцентували увагу на основних ризиках й загрозах, висловили своє бачення посткризових перспектив соціально-економічного розвитку України.

Зокрема, наголошувалось, що аби запобігти руйнації фінансової системи країни, Центральний банк та Уряд повинні мати чітко розроблений план дій, відповідно до якого і реагувати на прояви кризи. Зазначалось і те, що в окремих банківських та небанківських фінансових установах країни вже напрацьовано і апробовано фінансово-кредитні моделі, уміле застосування яких дозволяє цим установам навіть в нинішніх кризових умовах утриматися “на плаву”, успішно займатися капітальним інвестуванням.

Учасники слухань констатували, що нинішні реальні макроекономічні загрози є свідченням провалу державними регуляторами установлених для них чинним законодавством функцій. Вихід з нинішньої кризи можливий лише на основі системних, законодавчо забезпечених і скоординованих дій. За висновком науковців, визначальним кроком для оздоровлення фінансової системи країни має стати закріплення в Конституції України положення про те, що єдиним платіжним засобом на території держави є гривня. Також були схвалені основні концептуальні положення модернізації банківської системи та її законодавчого забезпечення в умовах фінансової кризи, висловлені конкретні пропозиції щодо внесення змін та доповнення і до закону “Про Національний банк України”.

Загалом конференція засвідчила, що наукова громадськість має чимало слушних пропозицій з удосконалення основних положень чинного законодавства, приведення його у відповідність з вимогами часу.