Персональний склад інституту
ШЕМШУЧЕНКО Юрій Сергійович, академік НАН України, академік Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, видатний вчений у галузі конституційного права, видатний вчений-фундатор школи екологічного права України, засновник нового напряму правових досліджень в Інституті держави і права імені В. М. Корецького НАН України — проблематики аграрного, земельного, природоресурсного права, повний кавалер ордена князя Ярослава Мудрого.
З 1988 року по 2022 рік очолював Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України; з 2022 року по 28 лютого 2025 року — радник при дирекції Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України.
У 1962 році закінчив юридичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (нині — Київський національний університет імені Тараса Шевченка).
У 1962–1966 роках працював помічником прокурора, прокурором району в Сумській обл.
Протягом 1966–1969 років навчався в аспірантурі при Інституті держави і права АН УРСР (нині — Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України), після закінчення якої працював у цьому ж інституті: з 1972 року – старший науковий співробітник, з 1979 року — завідувач відділу (з 1988 р. по 2022 р.) — директор Інституту, а з 2022 року по 28 лютого 2025 року — радник при дирекції Інституту.
У 1970 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему: «Прокурорський нагляд за законністю в діяльності виконкомів місцевих Рад» (спеціальність 12.00.02), у 1979 році — дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему: «Організаційно-правові проблеми державного управління охороною навколишнього середовища в СРСР» (спеціальність 12.00.02, нині — 12.00.07).
Вчене звання професора присвоєно у 1985 році. Обраний дійсним членом (академіком) Національної академії наук України у 1992 р., дійсним членом (академіком) Академії правових наук України (нині — Національна академія правових наук України) у 1993 році.
Фахівець у галузі конституційного, адміністративного, екологічного, аграрного, космічного права, історії держави та права тощо.
Опублікував понад 900 наукових праць, з них 35 індивідуальних і колективних монографій в галузі конституційного, адміністративного, екологічного, космічного та деяких інших галузей права, теорії та історії держави і права тощо. Ініціював та організував випуск 6-томної «Юридичної енциклопедії» (1996–2004 рр.), 10-томної «Антології української юридичної думки» (2002–2005 рр.), Великого енциклопедичного юридичного словника, багатотомник «Космічне законодавство країн світу». Входив до складу Конституційної комісії Верховної Ради України і робочої групи по розробці проєкту Конституції України 1996 року, а також був членом Комісії з підготовки змін до Конституції України та інших законопроектів (2000 р.) та Національної конституційної ради (2008 р.), Конституційної Асамблеї (2012–2014 рр.).
З 2015 року активно працював у складі Конституційної Комісії щодо внесення змін і доповнень до Конституції України. Протягом десяти років (1994–2004 рр.) очолював Комісію з питань громадянства при Президентові України.
Був членом Секції суспільних наук Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки (з 1993 р.). Один із співавторів проєктів законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про енергозбереження», «Про мисливське господарство і полювання», «Про наукову і науково-технічну діяльність», Земельного кодексу України та багатьох інших, які сформували основи сучасного екологічного законодавства і права України. Був одним з ініціаторів розроблення міжнародного глобального договору з питань охорони навколишнього середовища (Екологічної Конституції Землі) як акта універсального характеру, яким би регулювався увесь комплекс суспільних відносин з питань міжнародної екологічної безпеки, визначалися дієві механізми досягнення сформованих цілей.
Був експертом Ради Європи, членом Міжнародного арбітражного суду, Міжнародної ради з права навколишнього середовища, Комісії екологічного права Міжнародного союзу захисту природи, почесним членом Інституту правових досліджень Польської академії наук, членом Міжнародної академії порівняльного права, був учасником багатьох міжнародних наукових конференцій, членом делегації України на сесіях Генеральної Асамблеї ООН.
З 1998 року очолював Міжнародний центр космічного права НАН України. Був Головою Спеціалізованої вченої ради по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук при Інституті. Особисто підготував понад 30 докторів і кандидатів юридичних наук, ініціював утворення нового навчального закладу — Київського університету права НАН України і був 10 років його ректором (1995–2005 рр.)
Нагороди: заслужений діяч науки і техніки України (1995). Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого III ст. (2009), IV ст. (2006), V ст. (1999), орденом «За заслуги» III ст. (2010), орденом Володимира Монамаха (2015), Почесною грамотою Верховної Ради України (2002), Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2003), відзнакою НАН України «За підготовку наукової зміни» (2015), медаллю НАПрН України (2015), відзнакою Конституційного Суду України (2015). Лауреат премії Ярослава Мудрого «За підготовку і видання підручників для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти» (2014), державної премії України в галузі науки і техніки 2004 року — за багатотомну наукову працю «Юридична енциклопедія» (у складі колективу).