Персональний склад інституту
СІРЕНКО Василь Федорович — фахівець в галузі теорія держави і права, проблеми розвитку правової системи України, державне управління, головний науковий співробітник Відділу теорії держави і права, доктор юридичних наук (1985), професор (1997), член-кореспондент НАН України (1993), дійсний (академік) НАПрН України (1995), заслужений діяч науки і техніки України (1993).
У 1971 році закінчив юридичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (нині — Київський національний університет імені Тараса Шевченка). У тому ж році почав працювати в Інституті держави і права імені В. М. Корецького НАН України: 1971–1972 рр. — стажист-дослідник; 1972–1977 рр. — молодший науковий співробітник; 1977–1986 рр. — старший науковий співробітник; 1986–1988 рр. — провідний науковий співробітник; 1988–1989 рр. — головний науковий співробітник; 1989–1998 рр. — завідувач відділу; з 1998 р. — головний науковий співробітник відділу теорії держави і права. З 1998 року по 2002 рік — народний депутат України III скликання. Голова Комітету з питань правової реформи (1998–2000), потім член Комітету з правової політики.
З 2002 рік по 2006 рік — народний депутат України IV скликання, заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань правової політики.
З 2007 року — головний науковий співробітник Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України.
Є членом редакційних колегій наукових видань: «Юридична енциклопедія: у 6 т.» (1996–2004), «Антологія української юридичної думки: у 10 т.» (2002–2005), «Великий енциклопедичний словник: юридичний словник» (2007, 2012), а також ради почесних членів Honoris Causa юридичного журналу «Право України» і редакційних колегій часописів «Альманах права», «Держава і право», «Правова держава», «ScienceRise: Juridical Science» та ін. Працював у складі Конституційної Асамблеї (2012–2014), брав участь у розробці проектів законів України «Про судоустрій», «Про народне підприємство», «Про науково-технічну політику», Господарського кодексу тощо.
Сферою наукової діяльності вченого є проблеми теорії держави і права, конституційного права, судоустрою.
Один з перших в юридичній науці почав розробку проблеми формування і реалізації соціальних інтересів в управлінській діяльності, їх місце і роль в державному управлінні. З цих проблем опублікував 5 індивідуальних монографій. Досліджуючи проблеми судоустрою вперше запропонував концепцію реформування правосуддя в Україні, що базується на ідеї прецедентних рішень Верховного Суду України обов’язкових для врахування вищестоящими судами України, що викликає практично корупцію в судах. Досліджуючи проблему розподілу влад в Україні вчений прийшов до висновку, що в Україні, крім законодавчої, виконавчої і судової влади, розподіл влад має включати і четверту владу — державного контролю в Україні, що охоплює всі сфери державної діяльності.
Автор близько — 300 наук. і навчально-методичних праць, серед яких «Организационно-правовые вопросы деятельности вычислительных центров, функционирующих в условиях АСУ» (1976); «Проблема интереса в государственном управлении» (1980); «Интересы в системе основных институтов советского государственного управления» (1982); «Обеспечение приоритета общегосударственных интересов» (1987); «Интересы — власть — управление» (1991); «Социальные аспекты управления» (1978); «Эффективность и качество управленческой деятельности» (1980); «Совершенствование аппарата государственного управления» (1982); «Руководитель в аппарате советского государственного управления» (1988); «Мера труда — мера потребления» (1988); «Реальность прав советских граждан» (1983); «Демократизация аппарата управления» (1990); «Национальная государственность союзной республики» (1991); «Законность и правопорядок в социалистическом обществе» (1976); «Аппарат государственного управления: интересы и деятельность» (1993); «Громадянське суспільство в Україні: проблеми становлення» (1997), «Теоретичні проблеми систематизації законодавства» (у співавт., 1999), «Интересы и власть» (2006); «Систематизація законодавства України: проблеми та перспективи вдосконалення» (2003); «Проблеми реалізації прав і свобод людини та громадянина в Україні» (2007), «Государство: демократическое, правовое, социальное» (2013); «Актуальные проблемы современной Украины (правовой аспект)» (2017) та ін.
Підготував 15 кандидатів юридичних наук та 5 докторів юридичних наук.
Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2019) та орденом «За заслуги» ІІ ступеня Союзу юристів України (2019), Почесною грамотою Верховної Ради України (2003), Відзнакою НАН України «За професійні здобутки» (2021), відзначений Премією імені Д. З. Мануїльського Національної академії наук України за цикл робіт з актуальних питань теорії і практики радянського державного управління в умовах зрілого соціалізму (1985), Лауреат Премії імені Ярослава Мудрого за видатні досягнення в науково-дослідницькій діяльності з проблем правознавства (2007) тощо.