Олещенко В’ячеслав Іванович

старший науковий співробітник відділу проблем аграрного, земельного, екологічного та космічного права, кандидат географічних наук, доцент, заслужений юрист України, академік Української екологічної академії наук (відділення права та управління)

нар. 2 липня 1953 р., м. Полтава

ОЛЕЩЕНКО В'ячеслав Іванович — старший науковий співробітник відділу проблем аграрного, земельного, екологічного та космічного права, заступник завідувача відділу, директор Науково-дослідного центру енергетичного, ядерного та природоресурсного права Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України, заслужений юрист України (2002), лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки (2005), академік (2002), член-кореспондент (1993) Української екологічної академії наук (відділення права та управління).

Закінчив із відзнакою географічний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка за спеціальністю «фізична географія» (1975), аспірантуру цього ж університету (1979), з відзнакою — Національну юридичну академію України ім. Я. Мудрого за спеціальністю «правознавство» (1996). У 1979–1985 — інспектор, згодом —провідний інспектор Державної інспекції по заповідниках та охороні тваринного світу; 1985–1988 — помічник Голови Держкомприроди; 1988–1990 — керівник відділу (сектору) науки та міжнародного співробітництва Державного комітету УРСР по охороні природи; з 1990 — головний консультант Комісії Верховної Ради України з питань екологічної політики; з 1997 — головний консультант, завідувач відділу, з 2000 — заступник, перший заступник керівника Головної державно-правової служби Адміністрації (згодом — Секретаріату) Президента України; від 2007 і дотепер — старший науковий співробітник, заступник завідувача відділу проблем аграрного, земельного, екологічного та космічного права Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України.

Наукові дослідження: довкіллєве, енергетичне, конституційне право, правове забезпечення державного управління, збереження природного різноманіття, територіальне планування, розвиток наукової та науково-технічної діяльності.

Захистив кандидатську дисертацію «Аналіз організації геосистем з метою оптимізації охорони навколишнього природного середовища» в Інституті географії НАН України (1992).

Основні праці. Автор понад 150 наукових праць, зокрема колективних монографій: «Біорізноманіття Карпатського біосферного заповідника» (К., 1997), «Розбудова екомережі України» (К., 1999), «Правові засади впровадження в Україні Конвенції про біорізноманіття» (К., 2003), «Pan-European Biological and Landscape Diversity Strategy Implementation: National Ecological Network of Ukraine» (К., 2003), «Правовий статус Національної академії наук України: історія та сучасність» (2013), «Правові засади оптимізації адміністративно-територіального устрою України» (К., 2013), «Національна академія наук України: правові засади організації та діяльності» (К., 2018), «Децентралізація влади в Україні та розвиток екологічних та природоресурсних правовідносин» (Х., 2019), «Довкіллєве законодавство України в умовах багатовимірних викликів і загроз» (К., 2025).

Брав участь у розробленні Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд України», «Про екологічний аудит», «Про екологічну мережу», «Про врахування екологічних вимог у процесі приватизації»; змін до Конституції України, адміністративного, виборчого законодавства, законодавства з питань міграційної, мовної політики, міжнаціональних відносин, місцевого самоврядування; Керівних принципів ЄЕК ООН щодо участі громадськості у процесі прийняття рішень у сфері охорони навколишнього середовища (1996).

Входив до складу Національного комітету з підготовки та організації проведення 5-ї Європейської конференції міністрів довкілля (Київ, 2003); представляв Україну в Комітеті старших посадових осіб Європейської конференції міністрів, відповідальних за регіональне/територіальне планування (CSO CEMAT, Рада Європи). Був одним з ініціаторів підготовки та видання Національного атласу України; член Українського географічного товариства (1974), Спілки юристів України (з 2004), Правління Українського центру сприяння розвитку публічно-приватного партнерства (з 2010), голова Правління Благодійної організації «Благодійний фонд імені академіка В. М. Корецького» (з лютого 2024).

Нагороди та відзнаки: відзнака Головного управління державної служби України (1998), лауреат Всеукраїнського конкурсу на краще професійне досягнення «Юрист року» в номінації «Юрист органів державної влади та органів місцевого самоврядування» (1999, 2002), почесна грамота Кабінету Міністрів України (2002), відзнака «За професійні здобутки» (2008) та почесна грамота (2019) НАН України, відзнаки Союзу юристів України (2009; 2023; 2024), почесний знак Вищого адміністративного суду України (2019).