Прудкий Богдан Олександрович

• Статус: Захист планується
• Спеціальність: 081 – «Право»
• Назва дисертаційної роботи: «Конституційно-правові засади регулювання передвиборної агітації в умовах розвитку сучасних інформаційних технологій»
• Науковий консультант: доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України Марцеляк Олег Володимирович
• Дата та час захисту:
• Місце захисту: Інститут держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України (01001, м. Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4)

Анотація:

Прудкий Б. О. Конституційно-правові засади регулювання передвиборної агітації в умовах розвитку сучасних інформаційних технологій. — Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 — «Право» (08 — Право). — Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України. — Київ, 2026.
У дисертації здійснено комплексний порівняльно-правовий аналіз конституційно-правового регулювання передвиборної агітації в умовах розвитку сучасних інформаційних технологій, досліджено генезу явища передвиборної агітації, вплив цифровізації та штучного інтелекту на сучасне інформаційне середовище як основний майданчика розгортання передвиборної агітаційної діяльності, встановлено теоретичні та практичні проблеми регулювання передвиборної агітації в Україні та зарубіжних країнах, визначено напрями вдосконалення національного законодавства в частині регулювання передвиборної агітації у цифровому просторі.
Концептуальною основою дисертаційного дослідження виступає розуміння змісту передвиборної агітації на сучасному етапі її становлення, правова характеристика середовища, в якому відбувається передвиборна агітаційна діяльність, ключових факторів впливу на це середовище, обумовлених розвитком новітніх технологій, а також кореспондуючі їм проблеми та виклики для забезпечення ефективного конституційно-правового регулювання передвиборної агітації.
Через призму генези пропаганди, агітації, передвиборної агітації та політичної реклами розкривається ідея взаємозв’язку явищ інформаційного впливу та їх ролі в процесах суспільного переконання під час проведення виборів. На цій підставі встановлено співвідношення понять «пропаганда», «агітація», «передвиборна агітація», «політична реклама» за змістом та обсягом,
а також за функціональним призначенням — структурно-цільовим та інструментально-прикладним.
Відзначено, що в процесі еволюції передвиборна агітація увібрала в себе окремі риси як пропаганди, так і агітації взагалі (як родового поняття), досі використовуючи окремі елементи впливу ідейного рівня (як правило, на початку кампанії), властиві насамперед пропаганді, і, водночас, послуговуючись інструментами агітації в цілях мобілізації виборчого корпусу (ця складова посилюється в міру наближення дня голосування), в різні періоди проведення передвиборної агітаційної діяльності під час виборчого процесу.
Обґрунтовується потреба в розширенні змісту поняття передвиборної агітації на сучасному етапі її становлення через включення до доктринального й нормативного змісту поняття передвиборної агітації діяльності із формування у виборчого корпусу наперед визначених переконань щодо перебігу, характеру та оцінки виборів у цілому.
На основі аналізу впливу принципів виборчого права на інститут передвиборної агітації встановлено проблему функціонування принципу рівності в розрізі індивідуально визначених строків початку перебігу передвиборної агітації як етапу виборчого процесу, обумовлену особливостями національного виборчого законодавства. При цьому така проблема є характерною виключно для національної моделі регулювання передвиборної агітації, адже в зарубіжних країнах надається перевага фіксованій даті початку перебігу темпорального проміжку, відведеного на проведення передвиборної агітації суб’єктами відповідного виборчого процесу, або ж індивідуальному характеру початку передвиборної агітації, що залежить від волі конкретних суб’єктів відповідного виборчого процесу — кандидатів та партій, однак не від нормативно встановлених обмежень.
Крім того, відзначена проблема функціонування принципу вільних виборів відносно інституту передвиборної агітації, з огляду на конфронтацію ідеї вільного формування волевиявлення з цільовим спрямуванням передвиборної агітації як діяльності, що має на меті вплив на переконання виборчого корпусу.
З огляду на те, що така проблема має загальний характер і є актуальною для абсолютної більшості країн демократичного табору, зроблено висновок про фактичне існування концепції «меж прийнятного впливу» на виборців.
Здійснено аналіз особливостей регулювання передвиборної агітації в зарубіжних країнах та встановлено 3 домінуючі моделі унормування правового інституту передвиборної агітації: «вільний ринок ідей» (США), «тотальний легалізм» (Латинська Америка), «регульований дискурс» (країни ЄС). У зв’язку з цим запропоновано новий методологічний підхід до оцінки особливостей функціонування інституту передвиборної агітації, заснований на визначенні ключових параметрів, що конституюють конкретну модель правового регулювання та забезпечують її подальшу диференціацію.
Надається характеристика сучасного інформаційного середовища як осередку здійснення передвиборної агітаційної діяльності, ключових факторів впливу на це середовище, представлених цифровізацією та штучним інтелектом, а також зв’язку трансформацій інформаційного середовища із розбудовою четвертого покоління прав людини, а саме інформаційних та цифрових прав. В цьому контексті аргументовано ідею закріплення права на доступ до інтернету, права на використання електронних інструментів демократії на конституційному рівні. В цьому ж контексті сформульовано низку новітніх прав, пов’язаних із застосуванням систем штучного інтелекту при здійсненні передвиборної агітації, а саме: а) права на когнітивну недоторканність; б) права на захист від синтетичної ідентичності; в) права на захист від ШІ-цензури.
Відзначено недоліки вітчизняного законодавства у сфері медіа, які породжують асиметрію регулювання соціальних мереж і, разом з тим, посилюють прогалину правового регулювання передвиборної агітації у цифровому просторі, обумовлену відсутністю спеціальних норм у національному виборчому законодавстві. У зв’язку з цим синтезовано консолідоване визначення платформ спільного доступу для потреб законодавчої регламентації діяльності соціальних мереж.
Окремо розкривається питання модерації користувацького контенту, здійснюваного на платформах спільного доступу в контексті непрозорості механізмів та принципів такої діяльності й високих ризиків зловживання інфраструктурним ресурсом з боку провайдерів платформ спільного доступу в цілях незаконного втручання у перебіг виборчого процесу в частині проведення передвиборної агітації. Сформульовано конструкцію «обмежений редакційний контроль на платформах спільного доступу» на позначення здійснюваних провайдерами платформ заходів з систематичного перегляду, моніторингу й управління користувацьким контентом, а також відзначено, що такі заходи мають провадитися виключно на основі умов користування платформою спільного доступу, що містяться в публічній оферті провайдера, доведеній до відома користувачів; вимог національного законодавства країни — щодо користувацького контенту, який розповсюджується на території України.
Особлива увага в роботі приділена аналізу галузевого законодавства ЄС з питань регулювання соціальних мереж, політичної реклами та ШІ в частині, що стосується правовідносин з приводу передвиборної агітації — як потенційного об’єкта для запозичення досвіду під час удосконалення національного виборчого законодавства відповідно до сучасних викликів. При цьому відзначено, що, попри якісну юридичну техніку та широкий спектр врегульованих правовідносин з приводу провадження передвиборної агітаційної діяльності в умовах цифровізації, повноцінне запозичення галузевих актів ЄС є недоцільним через сумнівний емпіричний досвід застосування відповідних норм. У випадку з регулюванням онлайн-платформ та політичної реклами відзначено, що основною причиною неефективності запроваджених норм стала надзвичайна складність їх технічної реалізації та тотальний спротив з боку провайдерів платформ спільного доступу, у той час як законодавство про ШІ, хоч і відзначилося нетиповим ризик-орієнтованим підходом, котрий має суттєвий потенціал, стикається з проблематикою розуміння самого об’єкта правового регулювання.
На основі регуляторного досвіду країн ЄС в частині унормування правовідносин, пов’язаних із функціонуванням ШІ, сформовано підхід до оцінки впливу штучного інтелекту на виборчі правовідносини та застосування відповідних систем при проведенні передвиборної агітації через встановлення ідентифікаційних ознак ШІ — як допоміжний фактор, покликаний частково усунути проблему розуміння об’єкта правового регулювання.
В аспекті проблематики забезпечення механізмів дієвого контролю передвиборної агітації у цифровому просторі на практиці в дисертації аргументовано нагальність потреби створення при Центральній виборчій комісії спеціальної експертної групи з постійного моніторингу матеріалів передвиборної агітації у цифровому просторі в період проведення виборів, а також створення підпорядкованих їй допоміжних груп при окружних виборчих комісіях (під час проведення загальнонаціональних виборів) та територіальних виборчих комісіях вищого рівня (при проведенні місцевих виборів).
На основі проведеного дослідження обґрунтовано ідею існування двох рівнів сучасної проблематики конституційно-правового регулювання передвиборної агітації, а саме концептуального та спеціального.
Аргументовано, що концептуальний рівень проблематики пов’язаний із настанням кризи існуючої парадигми регулювання передвиборної агітації взагалі, обумовленої неефективністю традиційних регуляторних механізмів щодо агітаційної діяльності у цифровому просторі. На вирішення проблем концептуального рівня запропоновано принципово новий вектор розвитку національного галузевого законодавства — через концепцію гібридного демократичного правопорядку цифрової епохи, відповідно до якої розроблено «сильну» модель спільного регулювання передвиборної агітації у цифровому просторі із залученням до процесу унормування правовідносин провайдерів платформ спільного доступу. Визначено засади спільного регулювання, порядок ухвалення рішень та вирішення протиріч, а також особливу природу співрегуляторного акта; механізми законодавчого впровадження інституту спільного регулювання через внесення змін до статті 9 Конституції України, а
також прийняття Закону України «Про основи спільного регулювання передвиборної агітації у цифровому просторі».
На вирішення спеціальних проблем конституційно-правового регулювання передвиборної агітації, обумовлених розвитком сучасних інформаційних технологій, запропоновано низку конкретних заходів з удосконалення національного законодавства, які включають внесення змін до Виборчого кодексу України, Закону України «Про рекламу», Закону України «Про медіа».

Додатки:

Дисертація