Пашаєв Борис Вахідович

• Статус: Захист планується
• Спеціальність: 081 – «Право»
• Назва дисертаційної роботи: «Юридичні гарантії прав людини в умовах воєнного стану: порівняльно-правовий аналіз»
• Науковий консультант: БОГІНІЧ Олег Леонідович, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Інституту держави і права імені В. М. Корецького
• Дата та час захисту:
• Місце захисту: Інститут держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України (01001, м. Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4)

Анотація:

Пашаєв Б. В. Юридичні гарантії прав людини в умовах воєнного стану:
порівняльно-правовий аналіз. — Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за
спеціальністю 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних та
правових учень» (081 — Право) — Інститут держави і права імені В. М. Корецького
НАН України, Київ, 2026.
Питання юридичних гарантій прав людини в умовах збройного
протистояння та дії правового режиму воєнного стану посідають одне з
центральних місць у сучасній правовій науці та характеризуються стабільним і
всебічним інтересом з боку науковців, що репрезентують різні теоретичні
напрями й галузі юридичного знання. Актуальність зазначеної проблематики
зумовлена її складною, багаторівневою природою, яка поєднує безпекові
виклики, особливості функціонування публічної влади та необхідність
забезпечення належного рівня охорони основоположних прав і свобод людини в
екстремальних умовах.
Комплексність досліджуваного феномена спричинила формування значної
кількості доктринальних концепцій і методологічних підходів, у межах яких по-
різному осмислюються сутність, зміст, обсяг і допустимі межі юридичних
гарантій прав людини в кризових правових режимах. У сучасному науковому
дискурсі накопичено ґрунтовний корпус досліджень, присвячених, з одного боку,
вивченню міжнародно-правових стандартів дерогації прав людини, механізмів їх
процедурного контролю та інструментів міжнародного й наднаціонального
захисту в умовах надзвичайних станів, а з іншого — аналізу особливостей
національних конституційно-правових моделей реагування на збройні загрози,
специфіки застосування норм міжнародного гуманітарного та міжнародного
кримінального права, а також правових механізмів захисту осіб, які належать до
соціально та юридично вразливих категорій населення.
Особлива увага дослідників приділяється питанням гарантування прав
цивільного населення, внутрішньо переміщених осіб, мешканців тимчасово
окупованих територій, а також дітей, які стали жертвами збройної агресії та
пов’язаних із нею порушень. Окреслені теоретичні й прикладні напрацювання
формують цілісне та концептуально виважене підґрунтя сучасної доктрини
юридичних гарантій прав людини у період війни. Водночас вони засвідчують, що
попри значний рівень наукової розробленості, ця тематика залишається
відкритою для подальших досліджень, які мають бути спрямовані на поглиблення
методологічних підходів, уточнення змісту гарантій у світлі новітніх викликів, а
також на вироблення ефективних моделей їх імплементації в умовах триваючих
та потенційних кризових ситуацій.
Автор, у межах комплексного дослідження юридичних гарантій прав
людини в умовах воєнного стану та з урахуванням компаративістської орієнтації
роботи, здійснив всебічний аналіз низки концептуальних і прикладних проблем,
зокрема: а) сформовано цілісне теоретико-правове обґрунтування системи
юридичних гарантій прав людини під час воєнного стану, визначено їх сутність,
структуру та відповідність міжнародним стандартам шляхом порівняльно-
правового аналізу; б) визначено та обґрунтовано методологічний інструментарій
дослідження, що інтегрує загальнофілософські, загальнонаукові, спеціально-
юридичні та спеціалізовані методи, забезпечуючи наукову об’єктивність у
вивченні меж правомірності обмежень і ефективності механізмів захисту прав
людини; в) сформульовано і теоретично обґрунтовано доктринальне визначення
юридичних гарантій прав людини, розкрито їх зміст, функції та структурні
елементи, а також окреслено критерії правомірності обмежень прав і свобод в
умовах особливого правового режиму; г) проаналізовано систему юридичних
гарантій прав внутрішньо переміщених осіб, виявлено прогалини національного
законодавства та запропоновано напрями його вдосконалення відповідно до
міжнародних стандартів, зокрема Керівних принципів ООН щодо внутрішнього
переміщення; ґ) досліджено правові режими біженця, шукача притулку та особи
під тимчасовим захистом, визначено їх зміст, механізми реалізації та роль у
міжнародній системі захисту переміщених осіб; д) розкрито правові та
інституційні механізми захисту прав людини на окупованих територіях,
встановлено основні порушення норм міжнародного гуманітарного права та
визначено напрями вдосконалення державної політики у сфері правозахисту під
час триваючої збройної агресії; е) проаналізовано вплив балканських конфліктів
1990-х років на формування сучасних міжнародно-правових механізмів захисту
прав людини, виявлено їхні структурні недоліки, нові практики реагування та
значення для розвитку міжнародного гуманітарного й кримінального права; є)
оцінено ізраїльську модель забезпечення прав людини в умовах тривалого
збройного протистояння, виокремлено її ключові структурні елементи та
визначено потенціал адаптації окремих механізмів до української системи
правового забезпечення безпеки та захисту населення; ж) обґрунтовано
теоретичні засади та сформовано авторське бачення напрямів удосконалення
національного й міжнародного регулювання кризових ситуацій, акцентовано на
потребі уніфікації правового режиму криз та модернізації стандартів захисту прав
і свобод людини в умовах надзвичайних обставин.
Метою дисертаційного дослідження є здійснення комплексного
теоретико-правового та порівняльно-правового аналізу системи юридичних
гарантій прав людини в умовах воєнного стану з метою виявлення їх сутності,
змісту, структури та механізмів реалізації, а також оцінки відповідності
національного законодавства міжнародним стандартам у сфері прав людини.
Емпіричну основу дисертації становили доктринальні джерела, а саме:
монографії; дисертації; фахові наукові статті правників. Крім того, в рамках
даного дослідження, максимально об’ємно проаналізовано норми національного
та міжнародного права у сфері гарантування прав людини в умовах воєнного
стану й збройних конфліктів, практика Європейського суду з прав людини та
національних судів України й іноземних держав, офіційні статистичні й
аналітичні матеріали державних органів та міжнародних організацій, а також
документи правозастосовної і моніторингової діяльності, що відображають
реальний стан забезпечення прав людини у кризових ситуаціях.
Дисертація є одним із перших, комплексних, наукових досліджень
юридичних гарантій прав людини в умовах воєнного часу. Запропонована
тематика посідає одне з ключових місць у сучасному правничому дискурсі та
характеризуються стійким і зростаючим науковим інтересом з боку
представників різних правових шкіл і напрямів юридичної думки. Важливість цієї
проблематики зумовлена її складним, комплексним і міждисциплінарним
характером, що відображає поєднання безпекових викликів, правових обмежень і
необхідності збереження базових стандартів захисту прав і свобод людини в
умовах збройного протистояння.
Багатовимірність зазначеної тематики сприяла формуванню широкого
спектра наукових підходів, у межах яких досліджуються як універсальні
міжнародно-правові стандарти дерогації прав людини та механізми їх
гарантування в умовах надзвичайних правових режимів, так і особливості
національних конституційно-правових моделей реагування на воєнні загрози.
Значна увага в наукових працях приділяється проблемам застосування норм
міжнародного гуманітарного та міжнародного кримінального права,
співвідношенню вимог безпеки з принципами верховенства права,
пропорційності й недискримінації, а також аналізу судової практики у справах,
пов’язаних із збройними конфліктами.
Окремий напрям дослідження зосереджено на питаннях забезпечення
правового захисту найбільш уразливих категорій населення, зокрема цивільних
осіб, внутрішньо переміщених осіб, мешканців тимчасово окупованих територій,
біженців, а також дітей, які постраждали від збройної агресії та пов’язаних із нею
насильницьких практик. Сукупність напрацювань у цій сфері формує ґрунтовне
теоретичне підґрунтя сучасної доктрини юридичних гарантій прав людини у
період війни, водночас засвідчуючи наявність низки концептуальних і
прикладних прогалин, що зумовлює об’єктивну потребу в подальшому
поглибленому науковому осмисленні цього надзвичайно важливого й
багатоаспектного правового феномена.
У дисертаційній роботі здійснено комплексне теоретико-правове та
порівняльно-правове дослідження юридичних гарантій прав людини в умовах
воєнного стану, збройних конфліктів і ширшого кола кризових ситуацій.
Проаналізовано історико-філософські, теоретико-правові та інституційні витоки
формування сучасної системи прав людини, обґрунтовано, що вона є результатом
тривалого розвитку правової думки, у межах якого інтегрувалися природно-
правові, позитивістські та гуманістичні підходи. Доведено, що юридичні гарантії
прав людини відіграють визначальну роль у забезпеченні реальної дієвості прав і
свобод, підтриманні принципу верховенства права та стримуванні надмірного
втручання державної влади, особливо в умовах дії особливих правових режимів.
У роботі сформовано методологічну модель дослідження юридичних
гарантій прав людини у воєнний час, яка ґрунтується на поєднанні
загальнофілософських, загальнонаукових і спеціально-юридичних методів,
зокрема системно-структурного, порівняльно-правового та діалектичного
підходів. Значну увагу приділено застосуванню критеріїв законності,
необхідності та пропорційності обмежень прав людини, а також використанню
стандартів і тестів, вироблених практикою Європейського суду з прав людини,
що уможливлює об’єктивну оцінку правомірності державних рішень в умовах
воєнного стану.
Розкрито поняття, зміст і структуру юридичних гарантій прав людини під
час збройного конфлікту як цілісної багаторівневої системи правових норм,
інститутів і процедур національного та міжнародного походження. Особливу
увагу приділено аналізу гарантій прав внутрішньо переміщених осіб, осіб, які
вимушено залишили територію держави, а також цивільного населення, що
проживає на тимчасово окупованих територіях. Досліджено міжнародно-правові
режими захисту біженців, шукачів притулку та осіб під тимчасовим захистом,
визначено їх місце в загальній системі міжнародної відповідальності та
солідарності.
Значну частину роботи присвячено порівняльному аналізу міжнародного
досвіду гарантування прав людини в умовах збройних конфліктів, зокрема на
прикладі балканських конфліктів 1990-х років та ізраїльської моделі поєднання
безпекових і правозахисних механізмів. Обґрунтовано, що зазначений досвід має
важливе значення для розвитку національної доктрини юридичних гарантій прав
людини в Україні.
За результатами дослідження сформульовано пропозиції щодо
вдосконалення національного законодавства та правозастосовної практики у
сфері гарантування прав людини в кризових ситуаціях, зокрема шляхом
кодифікації правових режимів воєнного та надзвичайного стану, посилення
інституційних механізмів контролю та гармонізації національних підходів із
сучасними міжнародно-правовими стандартами.

Додатки:

Дисертація Висновок