Кадуха Іван Васильович

• Статус: Захист планується
• Спеціальність: 293 Міжнародне право
• Назва дисертаційної роботи: «Міжнародно-правове співробітництво в сфері охорони здоров’я: питання теорії і практики»
• Науковий консультант: Камінська Наталія Василівна, доктор юридичних наук, професор
• Дата та час захисту:
• Місце захисту: Інститут держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України (01001, м. Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4)

Анотація:

Кадуха І. В Міжнародно-правове співробітництво в сфері охорони
здоров’я: питання теорії і практики. — Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 293
Міжнародне право (галузь 29 міжнародні відносини). ‒ Інститут держави і права
імені В. М. Корецького Національної академії наук України, Київ, 2026.
Дослідження присвячено комплексному аналізу міжнародно-правового
співробітництва у сфері охорони здоров’я, що охоплює його теоретико-правові
засади, становлення і розвиток міжнародно-правових відносин в цій сфері,
інституційну архітектуру, джерельну базу, механізми імплементації та
вдосконалення на глобальному, регіональному і національному рівнях. Відзначено
еволюцію міжнародно-правового регулювання, забезпечення права на охорону
здоров'я, акцентовано на його дихотомічній природі, визначено роль і місце у
системі соціальних прав людини, конкретизовано міжнародно-правові механізми
контролю за виконанням зобов'язань щодо названого права.
У роботі актуалізується проблеми реалізації та захисту, ефективності гарантій
права на охорону здоров'я, з огляду на глобальні кризи, зокрема пандемію COVID-
19, повномасштабну збройну агресію російської федерації проти України та інші
війни тощо. Саме пошук оптимальних і своєчасних шляхів їх вирішення, у т.ч.
зумовлює активізацію міжнародно-правового співробітництва в досліджуваній
сфері. На основі вивчення норм і принципів міжнародного права, доктринальних і
правових джерел, правозастосовної практики розкрито його динаміку від вузького
«санітарного» підходу до сучасної парадигми, що базується на правах людини.
Особливу увагу приділено діяльності таких інституцій як Всесвітня організація
охорони здоров’я, органи та установи системи ООН, Рада Європи, СОТ, а також
практиці міжнародних судових органів, зокрема Європейського суду з прав
людини, Міжнародного Суду ООН, Міжнародного кримінального суду.
Проаналізовано роль ключових міжнародних договорів — Статуту ООН, Статуту
ВООЗ, Женевських конвенцій, міжнародних пактів про права людини, а також
важливого міжнародного документу — Міжнародних медико-санітарних правил,
тощо, стан виконання відповідних міжнародних зобов'язань.
Міжгалузевий і міждисциплінарний характер дисертаційної роботи зумовив
використання наступних методів наукового пізнання: діалектичного, історико-
правового, компаративістського, формально-юридичного, системного і
структурно-функціонального аналізу, правового моделювання і прогнозування
тощо. Комплексне їх використання, поряд з методологічними підходами і
принципами дали змогу проаналізувати концептуальні теоретичні й міжнародно-
правові засади, юридичну природу і проблематику реалізації міжнародно-
правового співробітництва у сфері охорони здоров’я. Автором відзначено, що
міжнародно-правове регулювання охорони здоров’я в умовах збройних конфліктів
базується на цілісній системі норм МГП, МППЛ і МКП, які діють комплексно і
взаємодоповнююче на основі принципу lex specialis. У результаті дослідження
обґрунтовано концепцію вдосконалення міжнародно-правового співробітництва у
сфері охорони здоров’я, доктринальну модель його архітектури, що ґрунтується на
єдності глобального, регіонального, двостороннього рівнів і функціональних
напрямів (нормотворчого, інформаційно-аналітичного, операційного).
Зроблено висновок, що вирішення ряду проблем («вакцинний націоналізм»,
напади на медичну інфраструктуру, прогалини захисту прав пацієнтів і
гарантування безпеки лікарських засобів, недієвість гарантій надання медичної
допомоги, включно вразливим категоріям населення) потребують консолідації
зусиль держав, міжнародних організацій, інших суб’єктів. Аргументовано
прийняття комплексної рамкової Конвенції ООН з глобальної безпеки здоров’я й
ієрархічно пов’язаних спеціальних протоколів (про готовність національних систем
та реагування на інфекційні загрози; про захист прав людини в умовах
надзвичайних ситуацій у сфері громадського здоров'я; захист прав людини під час
пандемій; про справедливий доступ до медичних контрзаходів); Міжнародної
стратегії відновлення після пандемій і створення Глобальної системи стратегічних
резервів медичних товарів; постійного міжнародного фонду готовності до
пандемій; Надзвичайного комітету з прав людини в умовах пандемій.
Зосереджено увагу на проблемах імплементації міжнародно-правових
стандартів у національну правову систему України, проаналізовано українське
законодавство, визначено перешкоди у виконанні міжнародних зобов’язань,
відповідності законодавства України праву ЄС у дослідженому напрямі.
Сформульовано конкретні законодавчі пропозиції, спрямовані на вдосконалення
Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (щодо
розподілу тягаря доказування у справах про медичну шкоду, а також регулювання
транскордонної медичної допомоги), розробку і прийняття нових нормативно-
правових актів (Медичного кодексу України, законів «Про права пацієнтів», «Про
ратифікацію Пандемічної угоди 2025 року»), розробку Національного протоколу
щодо захисту медичних об’єктів, транспорту та персоналу в умовах збройного
конфлікту; затвердження МОЗ України клінічних настанов і методичних
рекомендацій для медичних працівників і т.д.
На інституційному рівні в Україні пропонується: створення Національного
механізму звітності та імплементації у сфері прав людини як постійно діючого
міжвідомчого координаційного органу; Палати з вирішення спорів у сфері
транскордонної медичної допомоги при МОЗ; Національного центру
транскордонної охорони здоров'я та прав пацієнтів для системного управління
процесами транскордонної медицини; інституту Національного пандемічного
омбудсмена. Водночас цифрова трансформація системи охорони здоров'я
зумовлює удосконалення законодавчих і організаційних механізмів захисту
конфіденційності медичної інформації в Україні, інтеграції у європейський
цифровий простір.
Констатовано необхідність розвитку справедливої й ефективної системи
захисту прав пацієнтів, переходу від патерналістської моделі до моделі
партнерства і спільного прийняття рішень (пацієнто-орієнтованої), розширення
механізмів позасудової компенсації, зокрема через обов’язкове страхування. Задля
уніфікації судової практики, забезпечення ефективного застосування рішень
міжнародних судових установ (ЄСПЛ, Міжнародного Суду ООН, МКС) доцільно
запровадити комплексний механізм з метою закріплення їх прямої дії й
обов’язковості як джерел права; розробити методичні рекомендації, запровадити
систематичне навчання суддів, прокурорів, адвокатів і фахівців у сфері охорони
здоров’я, узагальнення прецедентної практики і принципів, зокрема, належної
обачності (due diligence). Аргументовано створення міжвідомчої науково-дослідної
групи на базі провідних освітніх закладів і наукових установ задля здійснення
міждисциплінарних досліджень, запровадження спеціальних освітніх програм;
розробки рекомендацій з удосконалення законодавства.
Практичне значення роботи полягає в можливості використання її результатів
у правотворчості при підготовці національних і міжнародно-правових актів, у
процесі гармонізації законодавства України з міжнародними і європейськими
стандартами; діяльності органів публічної влади, міжнародних організацій,
інститутів громадянського суспільства; підготовці кадрів при викладанні
дисциплін міжнародно-правового циклу, подальших наукових розробках з
глобального права охорони здоров’я, міжнародного медичного і фармацевтичного
права; розвитку механізмів захисту прав людини у сфері охорони здоров’я,
гарантування екологічної безпеки, кліматичної стійкості, сталого розвитку,
безпечного і здорового життєвого середовища.

Додатки:

Дисертація Висновок Повідомлення про утворення разової спеціалізованої вченої ради