Колісник Сергій Володимирович

• Статус: Захист планується
• Спеціальність:
• Назва дисертаційної роботи: «Безгосподарське використання земель в Україні: кримінологічна характеристика та протидія»
• Науковий консультант: Турлова Юлія Анатоліївна, доктор юридичних наук, старший дослідник зі спеціальності 081 Право
• Дата та час захисту:
• Місце захисту: Інститут держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України (01001, м. Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4)

Анотація:

Колісник С. В. Безгосподарське використання земель в Україні: кримінологічна
характеристика та протидія. - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 Право
(08 - Право). - Інститут держави і права імені В. М. Корецького Національної академії
наук України, Київ, 2026.
Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає в тому, що вона є
одним із перших в українській юридичній науці самостійним комплексним
дослідженням, що формує цілісну систему наукових знань про засади протидії
безгосподарському використанню земель в Україні на основі її кримінологічної
характеристики.
Розділ 1 дисертації присвячений ретроспективному аналізу стану дослідження
феномену безгосподарського використання земель та протидії йому в Україні.
Зважаючи на відсутність цільових, специфікованих наукових досліджень
безгосподарського використання земель як кримінологічного феномену обґрунтована
наявність актуального наукового запиту на комплексне сучасне дослідження
феномену, кримінологічної характеристики, детермінації та протидії
безгосподарському використанню земель в Україні.
Надано характеристику безгосподарському використанню земель як об’єкту
кримінологічного аналізу. Сформовано вузьке та широке її бачення. Відповідно до
першого безгосподарське використання земель розуміється як екологічно
деструктивна кримінальна практика у сфері землекористування, діяльнісними
проявами якої є: невиконання або неналежне виконання власниками земельних
ділянок або землекористувачами обов’язку охорони земель під час здійснення
господарської діяльності, що має своїм наслідком деградацію ґрунтів; пасивна
протиправна поведінка спеціально зобов'язаних суб'єктів (для яких встановлено
обов'язок проведення рекультивації порушених внаслідок дослідно-промислової
розробки родовищ бурштину чи видобування бурштину земель), яка полягає у
бездіяльності щодо запобігання розвитку екологічно небезпечної ситуації та невжиття
необхідних заходів для її стримування і недопущення шкідливих наслідків і, відтак,
незапобігання завданню шкоди землям як об’єкту кримінально-правової охорони.
Широке бачення безгосподарського використання земель репрезентує його як
різновид екологічної злочинності, що проявляється у відносно масових і стійких
кримінальних практиках у сфері землекористування, а також акцесорних і супутніх
до нього форм кримінальної активності.
Акцентування соціальної уваги на безгосподарському використанні земель
шляхом криміналізації таких діянь зумовлене небезпечністю та поширеністю
посягань у сфері землекористування, що негативно впливає на якісні параметри
земель, створює загрозу одночасно екологічній, економічній та продовольчій безпеці
держави та являють собою результат конфлікту між економічною та екологічною
складовими землекористування, джерелами якого є суперечності між прагненням
отримати максимальну вигоду від використання земельних ресурсів і вимогами щодо
охорони земель.
З’ясовано, що чинна назва та диспозиція ч. 1 ст. 254 Кримінального кодексу
України не відповідають принципам правової визначеності, ясності та недвозначності
термінології. Аргументовано доцільність побудови диспозиції ч. 1 ст. 254
Кримінального кодексу України як бланкетної, в якій діяння сформульовано найбільш
узагальнено з відсиланням до приписів земельного законодавства. Аргументовано
доцільність диференціації кримінальної відповідальності за безгосподарське
використання земель шляхом введення у склади кримінальних правопорушень
кваліфікуючих ознак. Звернуто увагу на наявність певних законодавчих прогалин у
частині регламентації відповідальності за вчинення безгосподарського використання
земель на особливо охоронюваних природних територіях, а саме в зоні надзвичайної
екологічної ситуації та на особливо цінних землях. Запропоновано відповідні зміни у
ст. 254 Кримінального кодексу України.
Розділ 2 присвячено кримінологічному аналізу сучасного стану і тенденцій
безгосподарського використання земель в Україні. З’ясовано відповідні абсолютні,
середні та відносні показники, зокрема його рівень, інтенсивність, динаміку,
структуру та географію. Показники динаміки протягом 2002–2024 рр. засвідчують
хвилеподібні зміни в кількості облікованих кримінальних правопорушень на тлі
стійкої загальної тенденції до їх зростання. Розраховане значення середнього темпу
зростання облікованих кримінальних правопорушень становить 117,6 %, значення
спеціального коефіцієнта безгосподарського використання земель на індекс
розрахунку 1 млн. осіб — 1,38. Визначені та кількісно оцінені частки найбільш
поширених форм вчинення безгосподарського використання земель: створення
штучних водойм (69,8 %); випалювання деревного вугілля (13,2 %); зняття
поверхневого шару земель при незаконному видобуванні корисних копалин (9,3 %).
Застосування методу експертних оцінок дало змогу оцінити рівень латентності
безгосподарського використання земель — 85,5 %. Визначено найбільш латентні його
форми та фактори латентності. Визначено регіони з найвищими показниками
інтенсивності безгосподарського використання земель: найбільші значення
спеціальних коефіцієнтів мають Тернопільська (12,6), Рівненська (10,1), Хмельницька
(8,2), Чернівецька (8), Волинська (7,9).
Охарактеризовано осіб, які вчиняють безгосподарське використання земель,
визначено їх специфічні ознаки, здійснено їх кримінологічну типологію,
охарактеризовано такі типи: господар-селянин; корисливо-експлуататорський тип;
латифундист; наймит; легковажно-безвідповідальний тип.
Застосування кримінологічної класифікації дало змогу виділити декілька груп
детермінуючих чинників: політико-правові; соціально-економічні; організаційно-
управлінські; воєнні; культурно-психологічні.
Розділ 3 присвячено дослідженню системи та механізму протидії
безгосподарському використанню земель, їх науковому опису та характеристиці
репресивних і превентивних напрямів протидії. Основними праксеологічно
значущими елементами механізму протидії безгосподарському використанню земель
визнано структурно-функціональний та організаційно-управлінський компоненти.
Визначено рівні протидії за цільовим призначенням — загальносоціальний;
спеціально-кримінологічний; індивідуальний. Надано опис територіально-
просторово позначеним рівням протидії: глобальному, національному
(загальнодержавному), регіональному, місцевому та галузевому рівням. Окреслено
систему суб’єктів з визначенням їх функціональної ролі, а також обґрунтовано
ключове координуюче значення Спеціалізованої екологічної прокуратури у
забезпеченні взаємодії правоохоронних і контролюючих органів, концентрації та
аналізі кримінологічної інформації, узагальненні правозастосовних проблем і
формуванні превентивних орієнтирів державної політики.
Встановлено, що рівень притягнення винних осіб до кримінальної
відповідальності за безгосподарське використання земель не відповідає ні наявним
масштабам деградації земельних ресурсів, ні потенційній криміногенності цих
посягань. З’ясовано, що приблизно лише кожна третє-четверте кримінальне
провадження за ст. 254 Кримінального кодексу України доходить до суду і менше 10%
проваджень закінчуються засудженням винних осіб. Більша частина (75,0 %)
кримінальних проваджень, що надійшли до суду, були в подальшому закриті,
насамперед у зв’язку із закінченням строків давності. Структура судимості за ст. 254
Кримінального кодексу України практично повністю представлена штрафом — 88,6%
засуджених. Частка пробаційного нагляду становить лише 1,8 %. Нетиповим для
судимості є незначна частка засуджених, які були звільнені від покарання (9,6 %).
Виявлено, що законодавча і правозастосовна пеналізація безгосподарського
використання земель характеризуються істотною невідповідністю. Дослідження
судової статистики та вироків засвідчило повну відсутність застосування обмеження
волі, що засвідчує нормативну надмірність санкції ч. 1 ст. 254 Кримінального кодексу
України та спрямованість правозастосовної практики на мінімізацію карального
впливу. Встановлено, що додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати
певні посади або займатися певною діяльністю фактично не застосовується попри
його очевидну кримінологічну доцільність. Показано, що домінування у практиці
штрафів мінімального розміру (як правило, на суму в одну тисячу неоподатковуваного
мінімуму доходів громадян), не лише не відповідає екологічній шкоді, а й сприяє
формуванню кримінальної мотивації. Обґрунтовано, що оптимальною моделлю
впливу є економічний кримінально-правовий інструментарій, зорієнтований на повне
або часткове відновлення втраченого корисного потенціалу земель, який має
інтегрувати відновлювальну та превентивну функції.
Загальносоціальне запобігання безгосподарському використанню земель
становить фундамент системи протидії цим правопорушенням, оскільки охоплює
найширше коло економічних, правових, культурних, управлінських та інституційних
заходів, спрямованих на усунення детермінуючих чинників. Політико-інституційний
напрям визначає стратегічні орієнтири державної політики у сфері охорони земель і
забезпечує інтеграцію екологічних та аграрних пріоритетів у єдину систему
управління. Управлінський напрям формує практичні засади реалізації цих політик
через цільові програми, моніторинг і реформування державного екологічного
контролю. Соціально-культурний вимір забезпечує формування екологічно свідомого
типу поведінки громадян і посадових осіб, підвищення рівня правової культури
землекористування. Соціально-економічний напрям сприяє створенню стимулюючих
умов для раціонального господарювання на землі, а правовий — забезпечує
нормативну завершеність і дієвість превентивного впливу. Спеціально-
кримінологічний напрям запобігання безгосподарському використанню земель
формує замкнену систему цілеспрямованих дій, що охоплює правоохоронну, судову,
контрольну, фінансову та міжнародну компоненти і має забезпечити реальне
зниження криміногенної активності шляхом поєднання репресивних,
відновлювальних та превентивно-аналітичних механізмів. Індивідуальне запобігання
безгосподарському використанню земель має будуватися як комплексна адресна
система, що поєднує кримінологічне прогнозування, соціально-правовий патронаж,
заходи переконання і нейтралізації ситуативних ризиків, оперативне супроводження
та правове реагування.

Додатки:

Дисертація Висновок Повідомлення про утворення разової спеціалізованої вченої ради