Хомич Іван Олександрович

• Статус: Захист планується
• Спеціальність: 081 – «Право»
• Назва дисертаційної роботи: «Реалізація права на пенсію в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування в Україні»
• Науковий консультант: ТРУНОВА Галина Анатоліївна, кандидат юридичних наук, доцент
• Дата та час захисту:
• Місце захисту: Інститут держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України (01001, м. Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4)

Анотація:

Хомич І. О. Реалізація права на пенсію в солідарній системі
загальнообов’язкового державного пенсійного страхування в Україні. –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю
081 ‒ «Право» (галузь 08 — Право). ‒ Інститут держави і права імені
В. М. Корецького Національної академії наук України, Київ, 2026.
Дисертацію присвячено комплексному дослідженню теоретичних і
практичних проблем реалізації права на пенсію в солідарній системі
загальнообов’язкового державного пенсійного страхування України. За
структурою робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку
використаних джерел та додатків.
У Розділі 1 проаналізовано наукові підходи до поняття «пенсія»,
розкрито історичний вимір цієї дефініції та окреслено суть солідарної системи
пенсійного страхування. Сформульовано дефініцію права на пенсію в
солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного
страхування. Встановлено, що правозастосування є домінуючою формою
реалізації права на пенсію. Обґрунтовано, що реалізація права на пенсію в
солідарній системі характеризується дихотомічною природою та
розглядається у вузькому і широкому значенні. Захисні функції пенсії є
концептуальною основою реформування пенсійного законодавства в
контексті соціально-економічних змін та втілення конституційних принципів
соціальної та правової держави, а також принципу верховенства права.
Підкреслено, що кодифікація у сфері соціального захисту та пенсійного
забезпечення сприятиме ефективній реалізації права на пенсію. Унормування
умов та порядку реалізації права на пенсію необхідно здійснювати на основі
принципів загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.
Переважна більшість нещодавніх пенсійних реформ у Європейському Союзі
зосереджена на пенсіях за віком, що відповідає викликам, пов’язаним із
демографічним старінням населення та зростанням коефіцієнтів
демографічного навантаження. Особливості реалізації права на пенсію в
сучасних умовах зосереджені також у площині фінансової стійкості пенсійної
системи, що потребує охоплення системою загальнообов’язкового державного
пенсійного страхування осіб, зайнятих у нестандартних формах зайнятості.
Відзначено, що цифровізація та штучний інтелект є визначальними
інструментами трансформації механізму реалізації права на пенсію в сучасних
умовах.
Досліджено міжнародні та європейські стандарти реалізації права на
пенсію (міжнародно-правові акти ООН, МОП, Ради Європи, законодавство
ЄС) та обґрунтовано необхідність їх імплементації на засадах
людиноцентричного підходу. Доведено, що ефективній реалізації права на
пенсію сприятиме подальше впровадження відповідних міжнародних та
європейських стандартів, зокрема щодо заборони дискримінації та
забезпечення рівності прав жінок і чоловіків, координації соціального
забезпечення та формування прозорої й зрозумілої пенсійної комунікації.
У Розділі 2 реалізацію права на пенсію представлено як динамічний
послідовний процес, що охоплює виникнення суб’єктивного права,
визначення розміру виплати та підтримання її реальної вартості у часі.
Установлено, що виникнення права на пенсію зумовлене юридичним
фактичним складом дворівневої структури. Виявлено, що чинна модель
прогресивного підвищення вимог до страхового стажу фактично є
завуальованим механізмом підвищення пенсійного віку. Проаналізовано
формулу обчислення пенсії та виявлено порушення страхового принципу
еквівалентності внесків і виплат. Встановлено невідповідність підзаконного
механізму щорічної індексації пенсій законодавчо визначеній моделі через
наявність суперечностей між ними. Обґрунтовано поняття перерахунку пенсії
як самостійного багаторівневого механізму подальшої реалізації права на
пенсію. Акцентовано увагу, що проблематику реалізації права на пенсію
доцільно розглядати в аспекті чотирьох основних видів пенсій — за віком, по
інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та за вислугу років.
Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства, зокрема щодо
відновлення величини оцінки одного року страхового стажу на рівні, який
сприятиме визначенню розміру пенсії на гідному рівні з урахуванням
конституційних гарантій права на соціальний захист. Запропоновано
вдосконалення законодавства в частині, що відновлює зв’язок індексації з
індивідуальним показником середньої заробітної плати та встановлює єдиний
коефіцієнт індексації незалежно від року призначення пенсії.
У Розділі 3 систему захисту права на пенсію розкрито як цілісний
механізм, що поєднує позасудовий (адміністративний) і судовий способи
захисту, доповнені конвенційними стандартами Європейського суду з прав
людини та правовими позиціями Конституційного Суду України.
Проаналізовано практику Європейського суду з прав людини, відповідно до
якої право на пенсійні виплати, набуте в межах солідарної системи, може
становити «майно» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про
захист прав людини і основоположних свобод. Запропоновано авторську
класифікацію пенсійних спорів за предметом судового захисту (спори щодо
призначення, перерахунку та припинення або зупинення виплати пенсії).
Установлено, що типовою причиною порушення прав застрахованих осіб є
застосування органами Пенсійного фонду України підзаконних актів, які
обмежують гарантоване Законом України «Про загальнообов’язкове державне
пенсійне страхування» право на пенсію. На підставі офіційних статистичних
даних підтверджено масовість і сталість пенсійних спорів, а також
підтверджено наявність системної проблеми невиконання судових рішень у
цій категорії справ. Обґрунтовано пропозиції щодо доповнення Порядку
оскарження рішень, дій (бездіяльності) територіальних органів Пенсійного
фонду України та їх посадових осіб щодо пенсійного забезпечення, надання
страхових виплат та соціальних послуг, затвердженого постановою правління
Пенсійного фонду України від 13 червня 2025 року № 21-1 положенням про
проведення слухання та дистанційну участь заявника, а також щодо
доповнення статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України
положенням про негайне виконання рішень у пенсійних і соціальних справах.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація
є одним із перших у вітчизняній науці права соціального забезпечення
комплексних досліджень реалізації права на пенсію в солідарній системі.
Уперше запропоновано авторські визначення права на пенсію та його
реалізації, обґрунтовано дихотомічну природу реалізації цього права;
доведено порушення встановленого законодавством порядку проведення
індексації пенсій; запропоновано авторську класифікацію пенсійних спорів, а
також сформульовано низку пропозицій щодо вдосконалення законодавства,
зокрема Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування», Порядку подання та оформлення документів для призначення
(перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління
Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, Порядку
проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону
України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019
року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», Порядку
оскарження рішень, дій (бездіяльності) територіальних органів Пенсійного
фонду України та їх посадових осіб щодо пенсійного забезпечення, надання
страхових виплат та соціальних послуг, затвердженого постановою правління
Пенсійного фонду України від 13 червня 2025 року № 21-1 і Кодексу
адміністративного судочинства України. Удосконалено розуміння реалізації
права на пенсію як динамічного послідовного процесу, розуміння перерахунку
пенсії, страхового принципу еквівалентності та адміністративного порядку
захисту пенсійних прав, а також концептуальне розуміння того, що
прогресивне підвищення вимог до страхового стажу фактично є
завуальованим механізмом підвищення пенсійного віку; набули подальшого
розвитку положення про дворівневу структуру юридичного складу
виникнення права на пенсію, про майновий характер права на пенсію у світлі
практики Європейського суду з прав людини та про пріоритет закону над
підзаконним актом як умову ефективної реалізації права на пенсію.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості
використання сформульованих висновків і пропозицій у правотворчій
діяльності — для вдосконалення законодавства у сфері реалізації права на
пенсію; у правозастосовній практиці органів Пенсійного фонду України та
адміністративних судів; у науково-дослідній роботі; а також у навчальному
процесі під час викладання навчальної дисципліни «Право соціального
забезпечення».

Додатки:

Дисертація Висновок