Вітушко Максим Юрійович

• Статус: Захист планується
• Спеціальність: 052 «Політологія»
• Назва дисертаційної роботи: «Роль штучного інтелекту у прийнятті політичних рішень: світовий досвід та перспективи для України»
• Науковий консультант: СТОЙКО Олена Михайлівна, доктор політичних наук
• Дата та час захисту:
• Місце захисту: Інститут держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України (01001, м. Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4)

Анотація:

Вітушко М. Ю. Роль штучного інтелекту у прийнятті політичних рішень:
світовий досвід та перспективи для України. — Кваліфікаційна наукова праця на
правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії у галузі знань 05
«Соціальні та поведінкові науки» за спеціальністю C2 «Політологія». — Інститут
держави і права імені В. М. Корецького НАН України, Київ, 2026.
Дисертація присвячена комплексному вивченню ролі штучного інтелекту у
прийнятті політичних рішень у контексті світового досвіду та перспектив для
України. У роботі обґрунтовано актуальність теми з огляду на дедалі ширше
використання інструментів штучного інтелекту у прийнятті політичних рішень,
зокрема органами публічної влади та політичними акторами.
Основні результати, що характеризують елементи наукової новизни,
полягають у тому, що уперше проведено комплексне міждисциплінарне
дослідження для з’ясування наслідків використання штучного інтелекту в
діяльності органів публічної влади та політичних акторів у ході прийняття
політичних рішень.
Вперше у вітчизняній політології виділено та проаналізовано роль
алгоритмічних систем, у тому числі і штучного інтелекту, на трьох основних етапах
прийняття політичного рішення: розробки, впровадження та застосування. На етапі
розробки важливими компонентами є: формулювання проблеми, збір даних,
інтеграція даних та закупівлі. На етапі впровадження важливими чинниками
виступають прозорість, користувацький досвід та довіра. Прозорість може
стосуватися багатьох аспектів, зокрема вихідного коду та припущень моделювання,
деталей наборів даних, внутрішніх обговорень, обґрунтувань фактично вжитих
заходів, контрактів та бюджетування. На етапі застосування основними
труднощами є: оцінка і підтримка; зворотний зв’язок; помилки та розширення
функціоналу.
Доведено, що широке застосування штучного інтелекту органами публічної
влади означає фундаментальну зміну в логіці управління, що зосереджується на
автоматизації завдань, дій та прийняття рішень, що проявляється у: 1) переході від
статистичного прогнозування до індуктивного управління; 2) відході від
обчислювальної парадигми, заснованої на правилах, оскільки штучний інтелект діє
за логікою асоціації та оптимізації, використовуючи поняття «сімейної схожості»,
тобто має місце перехід від заздалегідь встановлених правил до асоціативного
мислення та оптимізації; 3) зміні типів даних, що використовуються для аналізу.
Відзначено, що вихід за рамки статистичного підходу, який передбачає
використання штучного інтелекту органами публічного управління для прийняття
політичних рішень, матиме такі далекосяжні наслідки: 1) переосмислення
громадянства, оскільки виникає питання про те, хто належить до їхніх громадян, і
що вважається їхньою територією; 2) перехід від дедуктивного до індуктивного
управління державою: відхід від деліберативної моделі політики, де політичні
рішення обговорюються, оскаржуються та узгоджуються, на користь
технократичної моделі, де рішення ґрунтуються на аналітичних висновках та
прогнозах, що базуються на даних; 3) поява нових категорій населення, з більш
фрагментованими ідентичностями.
Доведено, що штучний інтелект як радикальна технологічна інновація може
бути швидко впроваджена в Україні з огляду на кризу, породжену російсько-
українською війною, відповідно до концепції соціотехнічних переходів.
Соціотехнічні перетворення — це технологічні зміни, які трансформують спосіб
функціонування суспільства, зокрема у сферах транспорту, комунікацій та
житлового будівництва, що відбуваються в процесі переговорів, суперечок та
боротьби за владу між місцевими акторами. Кризи легітимізують зміни, створюють
підстави для введення надзвичайного стану та дозволяють змінювати або обходити
чинні правила, тим самим відкриваючи «вікно можливостей» для змін. Російсько-
українська війна є не лише кризою, а й стимулює проривний розвиток технологій,
що використовуються у військовій сфері, у тому числі і штучного інтелекту. Це
створює сприятливі передумови для конвергенції: використання військових
технологій у цивільному секторі.
Обґрунтовано, що використання штучного інтелекту у прийнятті політичних
рішень може призвести до ослаблення легітимності органів, які їх приймають. На
основі моделі Д. Істона виділено такі види легітимності як: 1) легітимність вхідних
даних, 2) легітимність процесу та 3) легітимність результатів, та проаналізовано
особливості впливу ШІ на кожен з них. Легітимність вхідних даних залежить від
ступеня демократичного контролю над алгоритмічним прийняттям рішень та
здатності реагувати на потреби громадян. Легітимність процесу базується на
ефективності та справедливості процедур, що забезпечують врахування
демократичних пропозицій у процесі формування політики. Тому загрозу
становлять відповідність стандартам процедурної справедливості, ефективність
механізму стримувань і противаг. Загроза легітимності результатів виникає тоді,
коли застосування алгоритму не призводить до реалізації цінностей, які громадяни
вважають важливими, насамперед йдеться про дискримінацію (упередженість) та
відсутність людського контакту. Крім того впровадження нових технологій може
виявитися надто затратним та неефективним.
Використання великих мовних моделей (ВММ) на основі ШІ для прийняття
політичних рішень може з більшою ймовірністю передбачати та пом’якшити
поведінку виборців та громадську думку. Хоча ці системи можуть маніпулювати
інформацією (надавати пріоритет певній інформації або генерувати фактично
неправдиву інформацію), однак використання «цифрових двійників» на основі ШІ
дає змогу краще зрозуміти індивідуальні уподобання виборців та сприяти більш
виваженому голосуванню. Нині моделі ШІ ще не є основним джерелом політичної
інформації, проте дедалі більша залежність від цих інструментів при прийнятті
різних рішень вказує на потенційні виклики.
Підкреслено, що штучний інтелект загрожує трьом основним стовпам
демократичного режиму: представництву (спотворення уявлень про громадську
думку), підзвітності (вплив на перебіг виборчих кампаній) та довірі (продукування
дезінформації в необмежених масштабах та надзвичайно чітка конкретизація
інформаційних атак).
Виокремлено важливість позитивного ставлення громадськості до
використання інструментів ШІ у прийнятті політичних рішень, що зумовлене
трьома чинниками. По-перше, з нормативної точки зору, громадськість є основною
зацікавленою стороною у формуванні майбутнього ШІ, а отже, її слід залучати до
дискусій щодо управління ШІ. По-друге, як і у випадку з іншими технологіями
(наприклад, ядерною енергією) громадськість може впливати на розробку та
впровадження ШІ. Розуміння того, що вони думають про ШІ, допоможе
передбачити майбутні політичні суперечки та поведінку споживачів. По-третє, це
питання легітимності: якщо громадяни не довірятимуть рішенням, прийнятим з
використанням ШІ, то вони й не будуть їх виконувати.
Аргументовано, що розуміння ставлення громадян до нововведень може
допомогти політикам та чиновникам передбачити масову мобілізацію навколо
питань, пов’язаних із використанням ШІ у прийнятті політичних або
адміністративних рішень. Адже громадяни є безпосередніми споживачами, які
можуть вдатися до бойкоту продуктів або послуг, що надаються за допомогою цієї
технології. Крім того, громадськість може вимагати змін у нормативно-правовому
регулюванні розробки та застосування ШІ шляхом масової мобілізації, активізму та
голосування, що може створити перешкоди для розвитку технологічного сектора в
країні.
Оскільки досить важко вплинути на те, як громадяни сприймають надійність
проєктів ШІ, політичну підтримку проєктів ШІ та поведінкову довіру у вигляді
готовності громадян надавати свої дані урядовим проєктам ШІ, тому слід перейти
до довгострокового підходу формування довіри громадян, що передбачає
впровадження етичних принципів. Процедури етичного ШІ слід впроваджувати в
масштабах організації або навіть на рівні уряду, приділяючи особливу увагу
продуманому, ретельному та послідовному застосуванню.
Наголошено, що для України доцільним є використання ШІ для прийняття
політичних рішень з метою:1) автоматизації, оптимізації та індивідуалізації
процесів та послуг, що надаються органами публічної влади; 2) покращення
прийняття рішень, осмислення та прогнозування; 3) підвищення підзвітності та
виявлення аномалій у діяльності органів публічної влади. Автоматизація на основі
ШІ сприяє безпосередній автоматизації чинних процесів та послуг або призвести до
кардинального переосмислення суті роботи органів публічної влади як у
внутрішніх операціях, так і у сфері послуг, що надаються населенню. Це
проявляється в: 1) автоматизації рутинних і повторюваних завдань; 2) підвищенні
продуктивності при виконанні аналітичних завдань; 3) індивідуалізації послуг; 4)
удосконаленні кадрової політики.
Використання ШІ для покращення процесу прийняття рішень, осмислення та
прогнозування призводить до: 1) удосконалення процесу прийняття рішень, 2)
підвищення точності прогнозування; 3) кращого управління інформацією та її
удоступнення.
Посилення підзвітності та виявлення аномалій у діяльності органів публічної
влади проявляється у: 1) виявленні неправомірних операцій та оцінка ризиків
порушення цілісності та 2) покращенні взаємодії громадських організацій з
органами публічної влади та підвищення прозорості їх діяльності.
Підкреслено, що в Україні використання ШІ для прийняття політичних
рішень зумовлено особливостями воєнного стану. Якщо у цивільній сфері лише
37% громадян мають досвід використання ШІ, то у військовій сфері Україна може
претендувати на світове лідерство щодо його використання у різноманітних
автоматизованих системах, що застосовуються Силами оборони України, зокрема
Силами безпілотних систем.

Додатки:

Дисертація