Марко Олексій Володимирович

• Статус: Захист планується
• Спеціальність: 052 «Політологія»
• Назва дисертаційної роботи: «Цифовізація як форма взаємодії суспільства і держави»
• Науковий консультант: КРЕСІНА Ірина Олексіївна, доктор політичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України.
• Дата та час захисту:
• Місце захисту: Інститут держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України (01001, м. Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4)

Анотація:

Марко О. В. Цифовізація як форма взаємодії суспільства і держави. –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії у галузі знань 05
«Соціальні та поведінкові науки» за спеціальністю C2 «Політологія». — Інститут
держави і права імені В. М. Корецького НАН України, Київ, 2026.
Дисертація присвячена комплексному вивченню цифровізації як форми
взаємодії суспільства і держави. У роботі обґрунтовано актуальність теми з
огляду на дедалі ширше впровадження цифрових інструментів у різні сфери
суспільного життя, необхідність посилення демократичних інституцій та
посилення обороноздатності держави в умовах повномасштабної російсько-
української війни.
Основні результати, що характеризують елементи наукової новизни,
полягають у тому, що уперше проведено комплексне дослідження цифровізації
як форми взаємодії суспільства і держави. Цифровізацію визначено як ефективну
сучасну динамічну форму взаємодії політичних суб’єктів — суспільства і держави
для досягнення цілей і утвердження цінностей демократії та прав людини. Вона
проявляється у впровадженні сучасних комунікаційних технологій для обміну,
збору та аналізу інформації, уможливлює інтегральну взаємодію між
громадянами та органами публічної влади, дієву політичну участь, прозорість
діяльності суб’єктів і доступність до послуг і сервісів. Порівняно з іншими
формами взаємодії цифровізація дає значно швидший відчутний результат у
суспільних перетвореннях, зокрема в утвердженні демократичних засад
суспільного розвитку.
Концептуалізовано вплив цифровізації на взаємодію суспільства і держави
через поняття технологічного детермінізму і логіку еволюції демократії, аналіз
видів технологічно залежних демократій — деліберативної та плинної, концепцію
п’ятої влади. Доведено, що поява перших двох зумовлена удосконаленням
інструментів взаємодії завдяки цифровізації, а остання — є результатом зростання
ролі сучасних медіа (насамперед соціальних мереж, відеоплатформ) та їх
можливостей для формування громадської думки.
Запропоновано авторську періодизацію етапів цифровізації в Україні,
зокрема виділено доінтернетівський, інтернетівський та інституціалізаційний
періоди, яка об’єднує світову еволюцію інформаційно-комунікаційних
технологій та процес інституціоналізацїі цієї сфери суспільних відносин
державою. Доінтернетівський період (1992-1999) розпочався із прийняттям
Закону України «Про інформацію», що фактично визнав важливість інформації у
суспільних процесах. Період Інтернету (2000-2018) відраховується від Указу
Президента України «Про заходи щодо розвитку національної складової
глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до
цієї мережі в Україні». На цьому етапі були закладені основи для функціонування
електронного уряду та електронної демократії, впроваджено механізми
поліпшення поінформованості громадян щодо державної політики та діяльності
органів місцевого самоврядування, посилення зворотного зв’язку між владою та
суспільством. У 2003-2007 роках сформувалися правові засади електронного
уряду та електронного документообігу. У цей період було законодавчо
врегульовано захист персональних даних (2010); запроваджено електронні
петиції (2015); посилено боротьбу з корупцією через впровадження вітчизняної
електронної програми тендерних закупівель ProZorro (2016); прийнято Стратегію
кібербезпеки України (2016). Інституціоналізація цифровізації почалася із
створення в 2019 році Міністерства цифрової трансформації України, яке
забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо: цифровізації,
цифрової економіки, робототехніки та роботизації, е-урядування та е-демократії,
розвитку інформаційного суспільства, впровадження електронного
документообігу, розвитку цифрових навичок та цифрових прав громадян тощо.
Протягом останніх п’яти років було прийнято низку важливих нормативно-
правових актів щодо розвитку цифрових компетентностей, створення
безбар’єрного простору в Україні, інформатизації, запровадження публічних
консультації, у тому числі в електронній формі тощо. Значний імпульс
інформаційно-технологічному розвитку держави, особливо у сфері штучного
інтелекту, дало повномасштабне вторгнення російських військ 24 лютого 2022
року, що сприяло значним інвестиціям у розвиток вітчизняного воєнно-
промислового комплексу.
Обґрунтовано, що цифровізація взаємовідносин між суспільством і
державою є результатом технологічного детермінізму та логіки еволюції
демократії. Технологічні інновації сприяли зменшенню відстаней, насамперед у
просторовому вимірі, та посиленню контролю над громадянами. Своєю чергою,
демократизація, яка активізувалася наприкінці XVIII ст., передбачає розширення
кола акторів, залучених до процесів прийняття рішень на всіх рівнях державного
управління, що супроводжується активним обміном інформацією. Попри кризу,
в якій опинилися демократичні режими на початку ХХІ ст., цифровізація сприяє
появі цифрової демократії, позбавленої низки недоліків традиційних форм і з
перспективами ефективнішої взаємодії між суспільством і державою.
Пропонована нею децентралізована і безпосередня система взаємодії може
радикально трансформувати національну та глобальну політику.
У дисертації виділено та проаналізовано такі види цифрової демократії
(технологічно зумовлені форми демократії) як: деліберативна демократія, плинна
демократія та концепція п’ятої влади. Деліберативна демократія передбачає
трансформацію парламенту в деліберативну асамблею, широке залучення
громадян та організацій громадянського суспільства до формування державної
політики, розвиток неформалізованих форм суспільних дискусій. Плинна
демократія передбачає, що громадянин може як особисто брати участь у процесах
прийняття рішень, так і делеґувати свій голос іншому представникові, якого
вважає більш компетентним у певних питаннях або спроможним відстояти свої
погляди. Концепція п’ятої влади наголошує на зростанні підзвітності органів
публічної влади, приватних підприємств завдяки координації зусиль громадян
через комунікаційні можливості, які надає Інтернет.
У дисертації уточнено розуміння суті й видів позитивного впливу
цифрових технологій на взаємодію суспільства і держави: 1) підвищення явки на
виборах; 2) поліпшення якості голосувань; 3) протидія неефективності
демократії; 4) удосконалення зворотного зв’язку; 5) наближення держави до
громадян за рахунок покращення надання державних послуг; 6) демократизація
політичних організацій.
Доведено, що для посилення довіри до демократичних інститутів та
зміцнення їх позицій доцільно використати методи підрахунку голосів за
допомогою електронного голосування. Для вибору найбільш виваженого
рішення необхідно запровадити оціночне голосування. Це двотурова процедура
голосування, яка має низку переваг над звичайним однотуровим добровільним чи
обов’язковим голосуванням, оскільки заохочує відібрану жеребкуванням групу
осіб детально ознайомитися з проблемою та представити своє рішення широкому
загалу. Завдяки маятниковому голосуванню можна визначити третій шлях
розв’язання проблеми. Його основною перевагою є те, що найбільш радикальна
пропозиція може спонукати громадян до глибшого вивчення проблеми та
проголосувати за більш помірковану позицію.
Обґрунтовано, що цифровізація дає змогу частково розв’язати проблему
втрати зв’язку між виборцем та його представником. Якщо механізм відбору
представника буде загальновизнаний як справедливий та надійний, то громадяни
довірятимуть алгоритму відбору і відповідно особі, обраній за його допомогою.
В основі такого алгоритму має лежати код із вільним доступом, який можна
перевірити, з абсолютно прозорими критеріями відбору, який може завоювати
довіру громадян. Також до алгоритму можна додавати різні критерії відбору для
конкретного питання, але із чітко виписаною процедурою його розробки й
застосування.
Відзначено, що цифровізація спроможна нівелювати негативний вплив
таких недоліків демократії, як тиранія більшості та переваги політичних акторів,
що перебувають при владі. Проблема тиранії більшості особливо загострюється,
коли меншість неодноразово втрачає можливість впливати на процес прийняття
рішень. Це негативно впливає на готовність її членів брати участь у політичному
процесі та виконувати рішення, прийняті більшістю. Посилити позицію меншості
може збалансоване голосування, яке дозволяє особам, які не відчувають сильної
зацікавленості у прийнятті фундаментального рішення, обміняти своє право
голосу на першому етапі на гарантоване право голосу на другому етапі. Виборці,
які голосували за один фундаментальний напрям, але програли, отримують
компенсацію у вигляді права голосу в другому турі. Для подолання негативних
аспектів переваг інкумбентів доцільним є впровадження правила відтворення
балів, що обмежує можливості зловживання владою.
У дисертації уточнено, що ризики цифровізації демократичним
інституціям зводяться до швидкого і масштабного поширення шкідливої
інформації та браку прозорості, переосмислення приватності, тотального
спостереження та зовнішнього втручання. Шкідлива інформація та брак
прозорості означає дедалі більшу роль мережевих платформ у формуванні
громадської думки, використання різноманітних інструментів маніпулювання
віртуальним дискурсом для дестабілізації громадського порядку.
Переосмислення приватності означає розуміння конфіденційності не лише як
права особи на свободу від неправомірного втручання, а й як права на простір
для розвитку та самовираження. Тотальне спостереження та широке
впровадження алгоритмів у процеси прийняття рішень опосередкованим чином
змінюють поведінку людей, позбавляючи їх відчуття захищеності і свободи.
Іноземне втручання дедалі частіше проявляється у ході виборчих кампаній для
підтримки певного кандидата та формування негативного образу його
конкурентів. Зростає загроза встановлення маріонеткових урядів без
використання силових методів.
Дисертація містить пропозиції щодо подолання перешкод на шляху
цифровізації, таких, як надмірна кількість інформації, відсутність справжньої
інклюзивності (ехокамери, поляризація, цифровий бар’єр, штучний інтелект),
надмірна емоційність (створення сприятливих умов для екстремізму) та
комерціалізація (домінування логіки отримання прибутку над примноженням
суспільних благ).
Уточнено перспективи подальшого вдосконалення нормативно-правової
бази у контексті цифровізації, що полягають у наближенні до вимог
Європейського Союзу в цій сфері (насамперед щодо захисту персональних даних,
надання цифрових послуг, використання штучного інтелекту тощо) та усунення
перешкод для технологічного розвитку в безпековій сфері (спрощення митних
процедур, отримання патентів, запуск масового виробництва тощо). Адаптація до
законодавства Євросоюзу у використанні цифрових технологій дасть змогу
мінімізувати негативні наслідки цифровізації та полегшити взаємодію
українських органів державної влади та підприємців з європейськими колегами.
Відзначено, що цифровізація справляє трансформаційний вплив на
взаємовідносини між суспільством та державою, що має як позитивні, так і
негативні прояви. Однак в умовах кризових явищ (пандемія, широкомасштабна
агресія рф проти України) Україна змогла повною мірою скористатися
здобутками розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, у тому числі
завдяки вдосконаленню комунікації між громадянами та органами публічної
влади (наприклад, система оповіщення Сил оборони України про переміщення
окупантів єВорог тощо). Однак у міру затягування війни, посилення негативних
економічних тенденцій, погіршення соціально-економічного стану громадян
зростає ймовірність звуження комунікаційної взаємодії між суспільством і
державою, домінування ієрархічного підходу в застосуванні інструментів
цифровізації. Пришвидшення темпів європейської інтеграції, насамперед
європейських стандартів у сфері цифровізації та захисту прав людини в умовах
стрімкого технологічного розвитку, може запобігти реалізації такої тенденції.

Додатки:

Дисертація Повідомлення про утворення разової СВР