Шепель Тарас Петрович

• Статус: Захист планується
• Спеціальність: 081 – «Право»
• Назва дисертаційної роботи: «Теоретико-правові засади комерційного судочинства»
• Науковий консультант: ОНІЩЕНКО Наталія Миколаївна, доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України
• Дата та час захисту:
• Місце захисту: Інститут держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України (01001, м. Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4)

Анотація:

ШЕПЕЛЬ Т. П. Теоретико-правові засади комерційного судочинства. –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за
спеціальністю 081 «Право» (галузь знань 08 — Право). — Інститут держави і
права імені В. М. Корецького Національної академії наук України, Київ, 2026.
У дисертації на основі сучасних методів наукового пізнання досліджено
теоретико-правові засади комерційного судочинства, простежено його
виникнення, розвиток, а також вплив на практику вирішення комерційних
спорів. Комерційне судочинство розглядається як національний відповідник
поняття commercial justice, сформованого в правовій доктрині зарубіжних
держав романо-германської та англосаксонської правових традицій.
Під комерційними спорами у роботі розуміються правові спори, що
виникають у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності, укладенням і
виконанням комерційних договорів, обігом майна, корпоративними,
інвестиційними, фінансовими та іншими відносинами, характерними для
ринкової економіки. До системи комерційного судочинства віднесено
здійснення правосуддя державними судами, в тому числі у змішаних формах
поєднання у складі суду професійних суддів і осіб, які мають спеціальні знання
у сфері комерційного обороту (комерційних суддів), міжнародний комерційний
арбітраж та третейський розгляд, а також суміжні правові механізми
врегулювання спорів, як інтегровані у судочинство, так і застосовувані
автономно, зокрема медіацію.
В умовах європейської інтеграції здатність держави забезпечити
ефективне, передбачуване і професійне вирішення спорів у сфері комерційних
відносин безпосередньо впливає на формування інвестиційної привабливості та
конкурентоспроможності України. Вітчизняна правнича доктрина і чинне
законодавство України переважно оперують поняттям «господарське
судочинство», сформованим під впливом категорії «господарська діяльність».
Водночас у правових системах держав із усталеними традиціями ринкової
економіки використовується поняття комерційного судочинства, яке охоплює
різні юрисдикційні та суміжні правові механізми вирішення і врегулювання
комерційних спорів і не обмежується процесуальною діяльністю державних
судів.
Комерційне судочинство як система вирішення спорів у сфері
комерційних відносин ще не стало в сучасній правовій науці України
предметом комплексного теоретико-правового дослідження, оскільки в правовій
доктрині та правозастосовній практиці переважає підхід, за якого вирішення
таких спорів пов'язується насамперед із діяльністю господарських судів. Такий
підхід не повністю розкриває інституційне різноманіття механізмів захисту прав
учасників комерційних відносин. За цих умов теоретико-правове обґрунтування
комерційного судочинства як самостійної правової категорії сприяє розвитку
юридичної науки, удосконаленню правозастосовної практики та визначенню
перспектив подальшого розвитку системи вирішення комерційних спорів в
Україні.
Ускладнення комерційних відносин, зростання кількості спорів за участю
іноземних суб'єктів підприємницької діяльності, поширення цифрових форм
укладення та виконання договорів, розвиток інвестиційних і фінансових
інструментів посилюють потребу в науковому осмисленні комерційного
судочинства як комплексного правового явища. Його дослідження має
теоретичне і прикладне значення для подальшого вдосконалення судової
системи України, забезпечення ефективного доступу до правосуддя,
підвищення якості й передбачуваності судових рішень, розвитку міжнародного
комерційного арбітражу, третейського розгляду, медіації та інших способів
врегулювання спорів у сфері комерційних відносин.
Метою дослідження є формування цілісної теоретико-правової концепції
комерційного судочинства як самостійної категорії, що охоплює сукупність
юрисдикційних механізмів вирішення спорів у сфері комерційних відносин і
суміжних правових механізмів їх врегулювання, а також вироблення науково
обґрунтованих пропозицій щодо розвитку відповідної системи в Україні з
урахуванням історичних передумов, порівняльно-правового досвіду та
євроінтеграційних зобов'язань держави. Для досягнення цієї мети у дисертації
проаналізовано історико-правові передумови становлення комерційного
судочинства; з'ясовано його правову природу та співвідношення з
господарським судочинством; визначено систему державних і недержавних
механізмів вирішення комерційних спорів; досліджено зарубіжні моделі
організації комерційних судів; обґрунтовано підходи до запровадження
змішаних складів суду; сформульовано пропозиції щодо вдосконалення
конституційних, матеріально-правових і процесуальних основ вирішення
комерційних спорів в Україні.
Теоретичну й емпіричну основу дисертації становлять праці вітчизняних
учених у галузі теорії права, господарського права і процесу, судоустрою та
порівняльного правознавства, а також фундаментальні праці зарубіжних
авторів, присвячені теорії права, порівняльному правознавству і вирішенню
комерційних спорів.
Нормативну базу дослідження становлять Конституція України,
законодавство України у сфері цивільного права, господарських відносин,
процесуального права, міжнародного права, арбітражу та інших альтернативних
способів врегулювання спорів, а також Угода про асоціацію між Україною та
Європейським Союзом, акти Європейського Союзу, нормативні акти
Французької Республіки, Федеративної Республіки Німеччина, Сполученого
Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, Сполучених Штатів
Америки та інших держав. Використано статистичні дані Вищої ради
правосуддя, матеріали Інформаційної панелі правосуддя Європейського Союзу,
звіти Світового банку «Ведення бізнесу», результати опитувань Європейської
Бізнес Асоціації. Методологічну основу дисертації становлять діалектичний,
історико-правовий, порівняльно-правовий, системно-структурний і формально-
юридичний методи у поєднанні з елементами економічного та соціологічного
аналізу права.
Дисертація належить до перших у вітчизняній теорії держави і права
комплексних досліджень комерційного судочинства як самостійної теоретико-
правової категорії. У роботі обґрунтовано, що комерційне судочинство
інституційно не зводиться до системи господарських судів і охоплює як
державні, так і недержавні механізми вирішення комерційних спорів, маючи
єдиний предмет — спори, що виникають у сфері комерційних відносин,
незалежно від суб'єктного складу їх учасників і застосовного матеріального
права. Доведено, що правова природа комерційного судочинства має
дуалістичний характер і ґрунтується на поєднанні приватноправової
диспозитивності, представленої свободою договору, автономією волі сторін і
принципом добросовісності, з публічно-правовою легітимацією, що виявляється
у державних гарантіях судового захисту, обов'язковості виконання судових
рішень і процесуальних стандартах, зокрема щодо захисту прав людини.
Обґрунтовано модель організації комерційного суду, яка передбачає
поєднання професійної суддівської компетентності зі спеціальними знаннями у
сфері комерційного обороту шляхом запровадження змішаних складів суду та
інших форм залучення спеціального досвіду до здійснення правосуддя.
Розкрито історико-правові передумови формування цього інституту, від
купецького права середньовічної Європи до сучасних спеціалізованих
комерційних судів та арбітражних інституцій. Визначено спільні риси й
відмінності провідних правових традицій, романо-германської та
англосаксонської, у підходах до організації комерційного судочинства, зокрема
щодо ролі матеріального права, судового прецеденту, суддівської спеціалізації
та участі представників підприємницького середовища у здійсненні правосуддя.
Здійснено порівняльно-правовий аналіз моделей комерційних судів у
Франції, Німеччині, Англії та Уельсі, а також у Сполучених Штатах Америки.
Окремо проаналізовано спеціалізовані міжнародні комерційні суди новітнього
типу, як включені до національних судових систем, так і інституціоналізовані на
недержавному рівні: Міжнародні палати Паризького комерційного трибуналу та
Паризького апеляційного суду, Нідерландський комерційний суд,
Сінгапурський міжнародний комерційний суд, суди Дубайського міжнародного
фінансового центру і Суд Міжнародного фінансового центру «Астана».
За результатами порівняльного аналізу виявлено зближення романо-
германської та англосаксонської правових традицій у напрямі посилення
спеціалізації комерційного судочинства, цифровізації судових процедур,
використання професійного досвіду учасників комерційних відносин і
конкуренції юрисдикцій у сфері транскордонних комерційних спорів.
Обґрунтовано висновок, що Україна може використати цей досвід для
формування власної моделі комерційного судочинства, яка поєднувала б
переваги різних правових традицій, враховувала національні особливості
правової системи та відповідала потребам сучасного підприємницького
обороту.
Автором теоретично обґрунтовано пропозиції щодо подальшого розвитку
системи вирішення комерційних спорів в Україні та окреслено можливі
варіанти організаційної трансформації спеціалізованої судової вертикалі
вирішення комерційних спорів. Обґрунтовано необхідність змін до статей 42,
124 і 127 Конституції України з метою усунення термінологічних прогалин і
створення нормативної основи для функціонування змішаних складів суду.
Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення Закону України «Про
судоустрій і статус суддів» та Господарського процесуального кодексу України
в частині порядку формування змішаних колегій суддів, особливостей
залучення непрофесійних суддів у різних процесуальних формах, гарантій
їхньої незалежності та механізмів запобігання конфлікту інтересів.
У роботі розглянуто інтеграцію альтернативних способів вирішення
спорів у систему комерційного судочинства. Удосконалення процесуальних
норм має поєднуватися з інституційними змінами, що забезпечуватимуть
взаємодію державного суду, міжнародного комерційного арбітражу,
третейського розгляду і медіації як елементів системи вирішення комерційних
спорів. Окремо досліджено питання залучення іноземних фахівців до участі у
вирішенні комерційних спорів в Україні. Такий досвід історично притаманний
міжнародному комерційному арбітражу і дедалі частіше застосовується в
національних судових системах, де набуває різних форм, від участі іноземних
суддів у складі спеціалізованих судів до залучення іноземних юристів-
представників сторін і експертів до вирішення складних транскордонних
комерційних спорів. Обґрунтовано доцільність усунення чинного
конституційного бар'єра, що не дає змоги залучати іноземних фахівців до
здійснення правосуддя у складі державного суду в Україні, із визначенням двох
рівнів регулювання: поточного законодавства та можливої майбутньої
конституційної реформи.
Практична значущість одержаних результатів полягає в можливості
використання сформульованих теоретичних положень і пропозицій у
законопроєктній діяльності Верховної Ради України, нормотворчій діяльності
Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, а також у
діяльності органів суддівського врядування під час підготовки та реалізації
реформи системи вирішення комерційних спорів. Результати дослідження
можуть бути використані у науковій роботі та навчальному процесі.

Додатки:

Дисертація Повідомлення про утворення разової СВР