Міхеєв Микола Володимирович

• Статус: Захист планується
• Спеціальність: 081 – «Право»
• Назва дисертаційної роботи: «Правове регулювання конфліктних і неконфліктних адміністративних проваджень»
• Науковий консультант: АНДРІЙКО ОЛЬГА ФЕДОРІВНА - Доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України, заслужений юрист України
• Дата та час захисту:
• Місце захисту: Інститут держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України (01001, м. Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4)

Анотація:

Міхеєв М. В. Правове регулювання конфліктних і неконфліктних
адміністративних проваджень. - Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081
«Право» (08 — Право). Інститут держави і права імені В. М. Корецького
Національної академії наук України, Київ, 2026.
Дисертаційна робота присвячена комплексному аналізу конфліктних і
неконфліктних адміністративних проваджень в Україні, їх класифікації та
удосконаленню їх правового регулювання в контексті євроінтеграційних
процесів. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю теоретичного
переосмислення механізму адміністративно-правового регулювання
адміністративних проваджень в умовах інтеграції України до Європейського
Союзу, гармонізації вітчизняного законодавства із принципами acquis
communautaire та впровадження європейських стандартів публічного
управління.
Збройна агресія проти України та пріоритетне завдання забезпечення
державного суверенітету істотно трансформували характер, зміст і порядок
здійснення адміністративних проваджень, зумовивши потребу в
удосконаленні наявних і запровадженні нових процедур, спрямованих на
належне забезпечення прав, свобод і законних інтересів осіб в умовах
воєнного стану. При цьому зростання адміністративно-правового
навантаження проявилося не лише у провадженнях у справах про
адміністративні правопорушення, а й у реєстраційних та дозвільних
провадженнях, які забезпечують безперервність публічного управління та
реалізацію правового статусу громадян. Показовою є динаміка
адміністративно-деліктної діяльності у 2024 році, коли Національною
поліцією України складено майже 4,4 млн постанов у справах про
адміністративні правопорушення, Державною прикордонною службою
України - понад 45 тис. протоколів із сумою накладених штрафів у 89 млн
грн, а територіальними центрами комплектування - понад 57 тис.
адміністративних протоколів щодо порушень військового обліку; водночас
збільшився обсяг реєстраційних і дозвільних процедур, пов’язаних із
оновленням облікових даних, здійсненням реєстраційних дій та видачею
актів дозвільного характеру. Сукупність цих обставин свідчить про системне
зростання інтенсивності адміністративної діяльності органів публічної влади
та актуалізує потребу в подальшому науковому осмисленні й нормативному
вдосконаленні системи адміністративних проваджень.
Метою дисертації є визначення сутності та змісту поняття
адміністративні провадження, а саме конфліктних і неконфліктних
адміністративних проваджень в Україні, виявлення особливостей їх
правового регулювання та розроблення науково обґрунтованих пропозицій
щодо удосконалення правового регулювання адміністративних проваджень в
Україні на основі вивчення норм адміністративного законодавства,
теоретичних досліджень і аналізу правового регулювання адміністративних
проваджень в окремих зарубіжних країнах.
Дисертація складається із вступу, трьох розділів (що містять шість
підрозділів), висновків до розділів, загальних висновків, списку
використаних джерел та додатків.
Розділ 1 присвячений теоретико-правовим засадам адміністративних
проваджень та уточненню їх категоріального апарату в сучасній українській
правовій доктрині. На основі критичного аналізу наукових підходів
сформульовано авторську дефініцію понять «конфліктні і неконфліктні
адміністративні провадження» та «адміністративне провадження».
Підтверджено виокремлення восьми базових ознак провадження (нормативна
врегульованість, цілеспрямованість, документальне оформлення, стадійність,
наявність визначеного об’єкта правового впливу, спеціальна компетенція
суб’єкта, обов’язковість результату та гарантії прав учасників), які
дозволяють відмежувати його від суміжних правових інститутів.
Деталізовано структуру провадження (суб’єкти, стадії, послідовність
процесуальних дій та правові результати) та співвідношення матеріальних і
процесуальних рішень. Простежено історичний генезис адміністративних
проваджень на українських землях, розподілений на кілька етапів розвитку,
що демонструють європейську спадкоємність і трансформацію під впливом
політико-правових режимів. Обґрунтовано дихотомічний поділ на конфліктні
(юрисдикційні) та неконфліктні (неюрисдикційні) провадження як
функціонально вивірений ключовий критерій класифікації. Запропоновано
систему додаткових критеріїв (предметні, суб’єктні, стадійні, технологічні,
пов’язані з воєнним станом), що конкретизують цей поділ.
У розділі 2 досліджено конфліктні та неконфліктні адміністративні
провадження, їх види, правове регулювання та функціональне призначення.
Показано вплив Закону України «Про адміністративну процедуру» 2022 р.
(чинний з 15.12.2023) на конфліктні та неконфліктні адміністративні
провадження. У межах конфліктних проваджень проаналізовано
провадження у справах про адміністративні правопорушення, дисциплінарні
провадження, провадження за скаргами (адміністративне оскарження рішень,
дій чи бездіяльності), з урахуванням стадійності, гарантій прав учасників і
співвідношення з адміністративним судочинством. Проаналізовано, що у
2022–2024 рр. в умовах збройної агресії проти України, є зростання
інтенсивності адміністративно-деліктної діяльності, одночасно з
розширенням превентивних і регулятивних функцій. У блоці неконфліктних
проваджень систематизовано реєстраційні, дозвільні, ліцензійні, атестаційні,
контрольні та наглядові провадження як форми позитивної реалізації
матеріальних норм права без публічно-правового спору. Окрему увагу
приділено нагородним, мобілізаційним та іншим процедурам воєнного часу,
що забезпечують функціонування публічної адміністрації й реалізацію
правового статусу особи. Показано, що адміністративна процедура виступає
універсальним механізмом організації як конфліктних, так і неконфліктних
проваджень, інтегруючи європейські стандарти належного адміністрування в
національну практику.
Розділ 3 присвячено компаративному аналізу правового регулювання
конфліктних і неконфліктних адміністративних проваджень у зарубіжних
правопорядках та обґрунтуванню напрямів модернізації української моделі.
Досліджено підходи держав ЄС - Німеччини, Франції, Хорватії, а також
держав-кандидатів на вступ до ЄС (Чорногорія, Албанія) та окремих інших
юрисдикцій щодо кодифікації загальної адміністративної процедури,
розмежування юрисдикційних і неюрисдикційних проваджень, ролі
адміністративних судів та адміністративного оскарження. Проаналізовано
пан’європейські принципи цифровізації адміністративних процедур та
практику застосування електронних каналів взаємодії з громадянами,
автоматизованого прийняття рішень і алгоритмізації адміністративної
діяльності. На цій основі сформульовано рекомендації удосконалення
українського правового регулювання адміністративних проваджень, які
охоплюють гармонізацію спеціального законодавства із Законом «Про
адміністративну процедуру», інституційний розвиток органів публічної
адміністрації та адміністративної юстиції, поглиблення цифрової
трансформації, а також механізми контролю за фактичним виконанням
процедурних стандартів. Обґрунтовано, що прийняття Закону України «Про
адміністративну процедуру» є лише першим етапом, який має бути
продовжений системною імплементацією, навчанням кадрів, удосконаленням
конфліктних і неконфліктних проваджень та адаптацією європейських
моделей із урахуванням українських правових традицій і викликів воєнного
часу.
В дисертації здійснено теоретичне узагальнення і представлено новий
підхід до розв’язання наукового завдання визначення сутності та змісту
поняття конфліктних і неконфліктних адміністративних проваджень в
Україні та визначення шляхів удосконалення їх правового регулювання.
Запропоновано авторську дефініцію понять «конфліктні і неконфліктні
адміністративні провадження», «адміністративне провадження», які
виникають, розвиваються та припиняються на підставі реальних або
потенційних юридичних фактів з приводу задоволення і захисту прав, свобод
та інтересів осіб, у тому числі фізичних та юридичних, що узгоджується з
конституційною моделлю судового захисту, закріпленою у статті 55
Конституції України. Встановлено, що Україна поступово адаптує свою
модель до європейських стандартів справедливого адміністрування та
доброго управління, зберігаючи специфіки вітчизняного правового
регулювання. Дістало подальшого розвитку розуміння, що імплементація
європейських стандартів публічного управління та принципу acquis ЄС є
критичним елементом євроінтеграційної стратегії держави. Обґрунтовано на
досвіді сусідніх країн (Хорватія, Чорногорія, Албанія), що євроінтеграція
вимагає багаторічного комплексного проекту трансформації законодавства,
інституцій, кадрів та адміністративної культури.
Практичне значення дослідження полягає в можливості використання
матеріалів при законодавчій роботі щодо гармонізації українського
законодавства до стандартів ЄС, у навчальному процесі при викладанні
курсів адміністративного права та процесу, у науково-дослідній та
експертно-аналітичній роботі науково-дослідних установ та при підготовці
експертних висновків до законопроектів.
На підставі проведеного дослідження з метою вдосконалення
адміністративно-правового регулювання конфліктних і неконфліктних
адміністративних проваджень в Україні запропоновано зміни та доповнення
до Кодексу України про адміністративні правопорушення, та сформульовано
ряд рекомендації, зокрема, що доцільними є подальше уточнення статусу
учасників провадження, розширення процесуальних гарантій потерпілого,
удосконалення правил складання процесуальних документів, розвиток
електронних процедур та узгодження національного законодавства з
європейськими стандартами належного адміністрування.

Додатки:

Дисертація