Гасанов Афлатун Ельдар Огли

• Статус: Захист планується
• Спеціальність: 081 – «Право»
• Назва дисертаційної роботи: «Кримінально-правова політика України: поняття та напрями в умовах євроінтеграції»
• Науковий консультант: ЗАГИНЕЙ-ЗАБОЛОТЕНКО ЗОЯ АПОЛЛІНАРІЇВНА, доктор юридичних наук, професор
• Дата та час захисту:
• Місце захисту: Інститут держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України (01001, м. Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4)

Анотація:

Гасанов А. Е. Кримінально-правова політика України: поняття та
напрями в умовах євроінтеграції. — Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081
– «Право» (08 — Право). Інститут держави і права імені В. М. Корецького
Національної академії наук України, Київ, 2026.
У розділі 1 розглядаються питання поняття кримінально-правової політики
України, джерел такої політики, принципи її побудови та функціонування.
Констатовано, що вектор кримінально-правової політики України в умовах
євроінтеграції спрямований на вироблення стратегії і тактики, формулювання
основних завдань, напрямів і цілей наближення національного кримінального
законодавства до вимог ЄС, часткового врахування кримінального законодавства
держав-членів ЄС із збереженням особливостей національного кримінального
законодавства, формування основ функціонування кримінально-правової
політики в правовому просторі ЄС та розробки правових засобів їх досягнення
та подальшого функціонування. Встановлено, що джерела правової системи ЄС,
в тому числі кримінального права ЄС, визначені в Україні на законодавчому рівні,
що підлягає врахуванню в межах євроінтеграції. Визначено, що до джерел
кримінально-правової політики в умовах євроінтеграції слід віднести правові
акти ЄС первинного та вторинного законодавства, серед яких конвенції,
регламенти, директиви, рамкові рішення Європейського Союзу для країн-членів
ЄС у сфері кримінальної політики, врахування яких є основою зближення
національного кримінального законодавства із законодавством ЄС. З огляду на
наявність можливостей враховувати особливості правового регулювання на
національному рівні серед країн-членів ЄС завданням кримінально-правової
політики на сучасному етапі є забезпечення апроксимації із законодавством ЄС у
сфері кримінальної юстиції. Встановлено, що у науці кримінального права
визначені шляхи закріплення принципів кримінального права, що відповідають
спільним цінностям ЄС, зокрема принципам субсидіарності та пропорційності.
Авторами Проєкту КК України закріплено положення принципів, зокрема,
юридичної визначеності, законності, пропорційності, рівності; індивідуальності,
гуманізму; однократності застосування кримінально-правових засобів. Принцип
субсидіарності має за змістом бути частиною принципу сумлінного виконання
міжнародних зобов’язань та передбачати врахування у гаціональному
кримінальному законодавстві практики Суду справедливості ЄС.
Розділ 2 присвячено характеристиці кримінально-правової політики
України в умовах євроінтеграції. Встановлено, що удосконалення та розвиток
кримінально-правової політики в законодавчому та правозастосовному аспектах
має здійснюватися у таких сферах як виконання міжнародних зобов’язань
(реалізація Угоди про асоціацію з ЄС, вимоги щодо статусу кандидата в члени
ЄС; забезпечення міжнародної підтримки у відсічі збройній агресії, що може
передбачати реалізацію зобов’язань щодо національних структурних та правових
реформ (нові міжнародні двосторонні та багатосторонні безпекові договори
тощо); адаптація кримінального законодавства до законодавства країн-членів ЄС;
перебудова норм національного законодавства для ефективного виконання
завдань кримінальної юстиції як для цілей ведення бойових дій та захисту
держави, так і функціонування суспільства в умовах правового режиму воєнного
стану. Водночас, фактор повномасштабного вторгнення впливає не лише на
питання євроінтеграції України, а й на іституції та джерела права ЄС, в тому
числі і кримінального.
Визначено, що євроінтеграція як вектор трансформації кримінального
законодавства на сучасному етапі, що триває з 2022 року і до сьогодні, має своїм
завданням інтеграцію на основі статусу України як кандидата в члени ЄС, що
змістовно визначає напрями виконання вимог ЄС у кримінально-правовій сфері
до держави-кандидата в члени ЄС. Цей процес характеризується адаптацією
кримінально-правової політики до первинного та вторинного права ЄС на основі
переговорної рамки Європейського Союзу, схваленої рішенням Ради
Європейського Союзу від 21 червня 2024 р., за кластером 1 «Основи процесу
вступу до ЄС», містить зобов’язання часткової адаптації до конкретних директив,
регламентів, рамкових рішень ЄС у кримінально-правовій сфері, імплементації
окремих Конвенцій.
Рівневий аналіз вектору кримінально-правової політики в умовах
євроінтеграції дав можливість визначити рівні такої політики та їх змістовні
характеристики. Доктринальним рівнем визначено стратегічний напрям на вступ
до ЄС у Конституції України. Програмний рівень характеризується стратегією
наближення кримінального законодавства до acquis ЄС, що втілені у вимогах до
України у сфері кримінально-правової політики на основі Угоди про асоціацію з
ЄС, а також сформованих кластерів Дорожньої карти з питань верховенства
права. Законодавчий (правотворчий) рівень пов’язаний із безпосередньою
діяльністю щодо розробки та прийняття цільових змін до кримінального
законодавства з метою наближення матеріального кримінального права України
до acquis ЄС, визначення засад імплементації законодавства ЄС у національне
кримінальне право. Правовиконавчий рівень — охоплює сферу дотримання
адаптованих до кримінального права ЄС кримінально-правових норм.
Правозастосовний рівень характеризується застосуванням відповідними
органами кримінального законодавства в межах кримінального провадження.
Цей рівень забезпечує реалізацію трансформованого кримінального
законодавства у національній правовій системі з урахуванням спільних
принципів ЄС, практики ЄСПЛ, практики Суду справедливості ЄС тощо.
Науковий рівень охоплює розробку концепції кримінально-правової протидії
злочинності з урахуванням виконання вимог ЄС, динаміки наближення
законодавства України про кримінальну відповідальність, визначення способу
взаємозв’язку кримінальної політики ЄС (у сфері виключної компетенції, та
двохрівневої, з поділом компетенції між ЄС та національним законодавством
держав-членів) та кримінально-правової політики України.
Обгрунтовано, що форми адаптації вимог acquis ЄС в залежності від
джерел їх формального закріплення містять зобов’язання: 1) повного відтворення
у кримінальному законодавстві окремих кримінальних правопорушень, їх ознак,
на основі міжнародних договорів; 2) імплементації стандартів захисту прав
людини кримінально-правовими засобами на основі варіативної адаптації, вибір
способів якої спроможний забезпечити виконання конкретних вимог acquis ЄС;
3) встановлення правил забезпечення acquis ЄС в окремих сферах як
зобов’язання подальшого врахування розвитку кримінально-правової політики
ЄС в національній правовій системі (ратифікація міжнародних договорів з
частковою імплементацією ; 4) врахування практики Суду справедливості ЄС.
Визначено окремі форми врахування рішень Суду справедливості ЄС: 1)
правил тлумачення принципів кримінального права ЄС (принцип «ne bis in
idem»; 2) під час кримінально-правової кваліфікації для уяснення ознак
кримінального правопорушення (поняття особливо тяжкий злочин, встановлення
відсутності ознак складу правопорушення)); 3) визначення окремих правил
застосування кримінального законодавства (правила застосування суворішого
покарання). Обгрунтовано необхідність контекстно-цільового врахування
позицій Суду справедливості ЄС шляхом звернення до джерела acquis ЄС з
метою з’ясування сфери його застосування
Зазначено, що в контексті розвитку кримінально-правової політики,
враховуючи завдання гармонізації правової системи з законодавством ЄС,
необхідним є виключення з норм КУпАП такого виду стягнення як
адміністративний арешт, перегляд способів визначення розмірів стягнень у виді
штрафу з урахуванням правової природи адміністративних правопорушень та
врахування практики ЄСПЛ. Це дозволить уникнути випадків, за якими
правопорушення за національним законодавством є адміністративним
правопорушенням, а за тяжкістю стягнень за його вчинення в розумінні ЄСПЛ
фактично є видом кримінального правопорушення
Наголошено, що виключна обстановка, в якій перебуває наша держава
збільшила кількість форм наближення кримінального законодавства держав-
членів ЄС, оскільки поряд з традиційними для правової системи ЄС формами
врахування первинних та вторинних джерел кримінального права ЄС у зв’язку з
набуттям Україною статусу кандидата в члени ЄС та врахування на
міжнародному рівні факту триваючої повномасштабної війни, такі міжнародні
договори як міжнародний договір в межах дії Регламенту Європейського
Парламенту і Ради (ЄС) 2024/792 від 29 лютого 2024 року про встановлення
Ukraine Facility наближує кримінальньне законодавство держав-членів ЄС,
зокрема в частині форм та видів застосування обмежувальних заходів
(криміналізації їх обходу), а підписання поряд з Україною окремими державами-
членами ЄС Любляно-Гаазька Конвенція про міжнародне співробітництво в
розслідуванні та притягненні до відповідальності за злочин геноциду, злочини
проти людяності, воєнні злочини та інші міжнародні злочини у 2024 році містить
вимоги криміналізації, що доповнюють національне кримінальне законодавство
держав-членів ЄС.
Розділ 3 присвячено дослідженню впливу інтеграційних процесів на
трансформацію кримінального законодавства України.
Визначено, що принцип пропорційності виступає в розумінні визначення у
Хартії основоположних свобод ЄС наскрізним у кримінально-правовій політиці
на сфери визначення підстав кримінальної відповідальності, диференціації
кримінальних правопорушень, застосування виду та розміру покарання,
застосування кримінально-правових та обмежувальних заходів. Встановлено, що
його вихідні основи визначені у Проєкті КК України, водночас, як елемент
«живого» права ЄС (ст. 49 Хартії основоположних прав ЄС) та практиці Суду
справедливості ЄС, цей принцип має застосовуватися з урахуванням практики
цього Суду.
Спеціальна конфіскація як захід кримінально-правового характеру на
законодавчому рівні розмежована з порядком цивільної конфіскації, що виключає
можливість їх паралельного застосування. У випадку застосуванню санкцій до
активів згідно з Законом України «Про санкції» в межах кримінального
провадження, до яких могла бути застосована спеціальна конфіскація,
застосуванню підлягає вказаний Закон. Проте, встановлення кримінальної
відповідальності за порушення санкцій (накладених національними органами) є
нагальним обов’язком держави не лише в контексті євроінтеграції (для
виконання Директиви ЄС, адаптація до якої буде обов’язкова в майбутньому), а й
для удосконалення протидії державі-агресору.
Обгрунтовано доцільність запровадження кримінальної відповідальності
за обхід обмежувальних заходів (санкцій), оскільки з позиції практики Суду
справедливості ЄС встановлено наявність права держави-члена ЄС на
кримінально-правовий захист від діянь щодо недотримання обмежувальних
заходів. Зважаючи на те, що обмежувальні санкції ЄС запроваджені у зв’язку з
війною в Україні, існує об’єктивна необхідність кримінально-правового захисту
обмежувальних санкцій ЄС на етапі набуття членства України в ЄС, а також
встановлення відповідальності за обхід санкцій, встановлених національним
правом. При цьому, визначення шляхів адаптації Директиви ЄС 2024/1226 є
завданням кримінально-правової політики України на етапі набуття членства в
ЄС, проте обов’язок дотримання вимог Директиви ЄС 2024/1226 в межах
поширення інструменту Ukraine Facility уже діє у правовій системі України та
створює додаткові підстави для криміналізації обходу санкцій. При цьому,
прийняття Директиви ЄС 2024/1226 є наочним прикладом трансформації
кримінального права ЄС під впливом фактору війни в Україні.
Встановлено, що подальше удосконалення законодавства про кримінальну
відповідальність в частині заходів кримінально-правового характеру полягає у
імплементації міжнародних договорів, а також в урахуванні законодавства ЄС,
що застосовується в окремих державах-членах ЄС. При цьому, аналіз Директив
ЄС, що належить адаптувати згідно Дорожньої карти з питань верховенства права
показує, що фактично в усіх Директивах ЄС щодо криміналізації в тій чи іншій
мірі міститься вимога передбачити відповідальність юридичних осіб в різних
формах залежно від особливостей правової системи держави-члена ЄС, або ж
обраного варіанту адаптації національного законодавства.
Зважаючи на обсяг зобов’язань щодо встановлення відповідальності
юридичних осіб, існуючі законодавчі рішення щодо виконання вимог Конвенції
ОЕСР, незважаючи на відсутність ратифікації вказаного міжнародного договору,
доцільним визначено встановити випадки автономної відповідальності
юридичної особи.
Узагальнено обсяг адаптації національного кримінального законодавства
до вимог кримінального права ЄС. Встановлено наявність зобов’язань
обов’язкового характеру щодо додаткової криміналізації кримінальних
правопорушень, уточнення ознак окремих складів кримінальних правопорушень
у розділах ІІІ, IV, V, VI, VII, VІІІ, IX, XII, XIII, XIV, XVII Особливої частини КК
України.

Додатки:

Дисертація Висновок