Равлюк Антон Віталійович

• Статус: Захист планується
• Спеціальність: 081 – «Право»
• Назва дисертаційної роботи: «Службова особа юридичної особи публічного права як спеціальний суб’єкт корупційних злочинів у сфері службової діяльності»
• Науковий консультант: Турлова Юлія Анатоліївна, доктор юридичних наук, старший дослідник зі спеціальності 081 Право
• Дата та час захисту:
• Місце захисту: Інститут держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України (01001, м. Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4)

Анотація:

Равлюк А. В. Службова особа юридичної особи публічного права як спеціальний суб’єкт корупційних злочинів у сфері службової діяльності. - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 Право (08 - Право). - Інститут держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України, Київ, 2026. Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає в тому, що вона є одним із перших в українській юридичній науці самостійним комплексним дослідженням, що формує цілісну систему наукових знань про засади кримінальної відповідальності та покарання службової особи юридичної особи публічного права, що вчиняє корупційні злочини у сфері службової діяльності.
Розділ 1 дисертації присвячений ретроспективному аналізу стану дослідження службової особи юридичної особи публічного права як спеціального суб’єкта злочину. Констатовано відсутність комплексних специфікованих монографічних праць, присвячених всебічному та глибокому дослідженню службової особи юридичної особи публічного права як спеціального суб’єкта корупційних злочинів у сфері службової діяльності. Обґрунтовано наявність актуального наукового запиту на комплексне сучасне дослідження кримінально-правових і кримінологічних ознак службової особи юридичної особи публічного права як спеціального суб’єкта корупційних злочинів у сфері службової діяльності.
Проаналізовано та виокремлено основні історичні періоди та етапи становлення службової особи юридичної особи публічного права в законодавстві України про кримінальну відповідальність за корупційні злочини у сфері службової діяльності: 1) звичаєвий; 2) перехідний; 3) козацький; 4) імперський; 5) радянський; 6) незалежний, який складається із таких етапів: а) з 1991 по 1995 pp. (формування нормативно-правових засад антикорупційної діяльності); б) з 1995 по 2014 рр. (становлення кримінального законодавства та засад антикорупційної політики, гармонізованих із міжнародними стандартами; прийняття антикорупційного пакета законодавства й
упровадження міжнародних критеріїв та методології оцінювання рівня корупції); в) з 2014 р. по теперішній час (імплементація положень Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом у сфері антикорупційного законодавства, створення спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції та формування сучасної кримінальної антикорупційної політики; диференціація відповідальності службових осіб, виділення декількох категорій, розмежування відповідальності службових осіб публічного та приватного права).
Сформульовано дефініцію корупційного злочину у сфері службової діяльності, під яким розуміється передбачене КК України суспільно небезпечне винне діяння, вчинене у процесі службової діяльності шляхом використання службових повноважень чи пов’язаних із ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб або сприяння її одержанню, яке посягає на законне, належне й ефективне здійснення публічних або управлінських функцій. У ширшому (кримінологічному) вимірі корупційні злочини у сфері службової діяльності слід розглядати як прояв дисфункції відповідних соціальних інститутів, тобто системи стійких зв’язків, норм і правил, що організовують соціальні практики з метою забезпечення потреб держави та суспільства. Саме в межах таких інститутів формується структура спонукальних мотивів людської взаємодії, зменшується рівень невизначеності соціальної поведінки, упорядковується діяльність суб’єктів публічної служби та забезпечується прогнозованість управлінських рішень. Вчинення корупційного злочину деформує цю інституційну структуру, замінюючи нормативно зумовлені моделі поведінки приватно-корисливими практиками, які суперечать публічному призначенню службової діяльності. У результаті службова діяльність втрачає свою соціальну функцію як механізм реалізації публічного інтересу та перетворюється на інструмент задоволення індивідуальних або групових інтересів, що є несумісним із природою публічної влади та принципами публічного права.
Розділ 2 присвячено дослідженню кримінально-правових і кримінологічних ознак службової особи юридичної особи публічного права як спеціального суб’єкта корупційних злочинів у сфері службової діяльності. Здійснено системний аналіз правової природи та ознак службових осіб юридичних осіб публічного права з
урахуванням положень п. 1 примітки до ст. 364 Кримінального кодексу України, обґрунтовано виокремлення двох категорій службових осіб, орієнтованих на публічний сектор: службових осіб юридичних осіб публічного права та службових осіб корпоративних юридичних осіб приватного права, у яких держава має вирішальний вплив. Розкрито сутність юридичної особи публічного права як суб’єкта, створеного розпорядчим актом суб’єкта публічної влади, наділеного владними повноваженнями та покликаного реалізовувати публічні інтереси. Сформульовано дефініції посадової та службової особи юридичної особи публічного права, визначено їх функціональні та змістовні ознаки, зокрема здійснення представницьких, організаційно-розпорядчих, адміністративно-господарських, консультативно-дорадчих і контрольно-ревізійних повноважень. Окреслено коло осіб, на яких поширюється відповідний статус, а також визначено правові наслідки їх діяльності, включаючи можливість притягнення до кримінальної відповідальності та застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб публічного права.
Надано кримінологічну характеристику службових осіб юридичних осіб публічного права, які вчиняють корупційні злочини у сфері службової діяльності, та визначено їх специфічні ознаки. На підставі довгострокового кримінологічного аналізу за 2016-2025 рр. узагальнено типові соціально-демографічні, соціально-рольові та кримінально-правові характеристики службових осіб юридичних осіб публічного права, які вчиняють корупційні злочини у сфері службової діяльності. Встановлено, що переважна більшість таких осіб є громадянами України; домінують чоловіки (90,2 %), вікова група 29-54 років (70,0 %). Значна частка має повну або базову вищу освіту (43,4 %). Рівень рецидиву є відносно невисоким (5,6 %). Груповий характер злочинної діяльності виявлено у 6,8 % випадків; серед них участь в організованій групі чи злочинній організації становить 14,9 %, а міжрегіональні зв’язки — 0,3 %.
Виявлено та диференційовано специфічні відмінності залежно від виду кримінального правопорушення. Для злочинів, передбачених ст. 364, 368, 3685 Кримінального кодексу України, характерним є високий освітній рівень суб’єктів
(81,0 % із повною або базовою вищою освітою) та професійна належність до правоохоронних органів (46,4 %), зокрема до Національної поліції України (52,2 % серед правоохоронців), Державної митної служби України (21,5 %) і Державної прикордонної служби України (11,5 %); суттєвими є частки державних службовців (20,9 %) і посадових осіб місцевого самоврядування (11,4 %). Натомість для діянь, передбачених ст. 369 Кримінального кодексу України, типовою є інша соціальна структура: 87,3 % становлять працездатні особи, які не працюють і не навчаються, або безробітні; частка осіб із вищою освітою істотно нижча (21,4 %).
Отримані результати мають теоретичне та прикладне значення: вони поглиблюють типологію суб’єктів корупційних правопорушень, уточнюють кримінологічний портрет службової особи юридичної особи публічного права та створюють підґрунтя для розроблення диференційованих превентивних заходів, а також для більш обґрунтованої індивідуалізації кримінальної відповідальності й покарання. Розділ 3 присвячено перспективам удосконалення вітчизняного законодавства щодо кримінальної відповідальності та покарання службової особи юридичної особи публічного права як спеціального суб’єкта корупційних злочинів у сфері службової діяльності. Здійснено комплексний аналіз проблем кваліфікації корупційних кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 364, 368, 3685, 369 Кримінального кодексу України, у разі їх вчинення службовими особами юридичних осіб публічного права. Обґрунтовано, що для встановлення наявності у особи статусу службової особи юридичної особи публічного права на момент вчинення кримінального правопорушення необхідним є всебічний аналіз не лише положень кримінального закону, а й норм спеціального законодавства, підзаконних нормативно-правових актів та правових позицій Верховного Суду. Доведено, що ключового значення набуває з’ясування обсягу службових повноважень, їх змісту, характеру використання та причинно-наслідкового зв’язку між наданими повноваженнями і вчиненим діянням.
Особливу увагу приділено питанням відмежування складів корупційних злочинів від інших кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності, зокрема від службової недбалості (ст. 367 Кримінального кодексу України), а також від
шахрайства (ст. 190 Кримінального кодексу України) та привласнення чи розтрати майна (ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України). Обґрунтовано, що ознаки службової особи юридичної особи публічного права мають значення не лише для встановлення спеціального суб’єкта злочину, а й впливають на визначення інших елементів складу кримінального правопорушення — предмета, способу вчинення, форми вини, мотиву та наслідків. Запропоновано критерії розмежування відповідних складів за суб’єктом, предметом, об’єктивною та суб’єктивною сторонами.
Проаналізовано особливості кваліфікації корупційних злочинів у співучасті службових осіб юридичних осіб публічного права із загальними суб’єктами кримінальних правопорушень. Доведено, що формула кваліфікації залежить від значення спеціального статусу службової особи у конструкції базового складу злочину та впливу цього статусу на ступінь суспільної небезпечності діяння.
Окремий блок дослідження присвячено системі кримінально-правових наслідків вчинення корупційних злочинів. Розглянуто види покарань, які можуть застосовуватися до службових осіб юридичних осіб публічного права, а також інші заходи кримінально-правового характеру, включаючи спеціальну конфіскацію та різні форми звільнення від кримінальної відповідальності або покарання у зв’язку із закінченням строків давності. Критично оцінено законодавчу конструкцію санкцій окремих складів злочинів з огляду на принципи побудови кримінально-правових санкцій, виявлено їх внутрішню непослідовність та диспропорційність.
Обґрунтовано, що негативні кримінально-правові наслідки можуть поширюватися не лише на фізичних осіб — службових осіб юридичних осіб публічного права, а й на відповідні юридичні особи, у тому числі юридичні особи публічного права та окремі корпоративні утворення приватного права з державною часткою або вирішальним впливом держави. Визначено особливості застосування до них заходів кримінально-правового характеру, зокрема штрафів, тимчасових обмежень діяльності та спеціальної конфіскації.

Додатки:

Дисертація Висновок