Топонар Олексій Ігорович

• Статус: Захист планується
• Спеціальність: 081 – «Право»
• Назва дисертаційної роботи: «Господарсько-правові засади функціонування циркулярної економіки в Україні»
• Науковий консультант: Науковий керівник – доктор юридичних наук, Заслужений юрист України Демченко Сергій Федорович
• Дата та час захисту:
• Місце захисту: Інститут держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України (01001, м. Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4)

Анотація:

Топонар О. І. Господарсько-правові засади функціонування
циркулярної економіки в Україні. — Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081
– «Право» (08 — Право). — Інститут держави і права імені В. М. Корецького
НАН України. — Київ, 2026.
Дисертацію присвячено комплексному дослідженню господарсько-
правових засад функціонування циркулярної економіки в Україні.
Актуальність обраної теми зумовлена необхідністю трансформації
традиційної лінійної моделі господарювання, що ґрунтується на послідовності
«видобуток — виробництво — споживання — утилізація» та не відповідає
сучасним економічним, екологічним і соціальним викликам сталого розвитку.
Обґрунтовано, що циркулярна економіка не повинна зводитися виключно до
технічних заходів у сфері поводження з відходами або розглядатися як
складова лише екологічної політики. Вона становить якісно нову модель
організації господарської діяльності та господарського обороту,
функціонування якої передбачає застосування системи господарсько-
правових засобів, спрямованих на раціональне використання ресурсів,
продовження життєвого циклу продукції, її повторне використання, ремонт,
відновлення та рециклінг, розвиток промислового симбіозу, запобігання
утворенню відходів і повернення вторинної сировини у виробничий цикл.
Метою дисертаційної роботи є розроблення цілісної науково обґрунтованої
концепції господарсько-правових засад функціонування циркулярної
економіки в Україні, визначення їх теоретико-методологічної основи,
принципів, суб’єктно-інституційної структури, системи господарсько-
правових засобів, стимулів, обмежень і зобов’язань, а також формулювання
науково-практичних пропозицій щодо вдосконалення господарського
законодавства України у відповідній сфері.
У першому розділі дисертації розкрито теоретико-методологічну
характеристику формування циркулярної економіки в Україні. Досліджено
генезу правового регулювання циркулярної економіки у світовій та
національній правовій практиці, показано еволюцію відповідних ідей від
концепцій обмеженості природних ресурсів, сталого розвитку, промислової
екології, біоміметики, економіки продуктивності та моделі «від колиски до
колиски» до сучасних правових інститутів екодизайну, розширеної
відповідальності виробника, права на ремонт, вторинної сировини, побічних
продуктів і промислового симбіозу. Обґрунтовано, що циркулярна економіка
поступово трансформувалася з економіко-філософської концепції в юридично
значущу модель господарської поведінки, яка потребує не лише програмних
документів, а й спеціальних нормативних механізмів. Автором показано, що
міжнародне екологічне право, право Європейського Союзу, рекомендаційні
документи ОЕСР, ЮНЕП та інші міжнародні стандарти сформували
методологічний фундамент для розвитку циркулярного регулювання. У межах
цього розділу сформульовано поняття правового забезпечення
функціонування циркулярної економіки.
У другому розділі дисертації досліджено правовий механізм
забезпечення функціонування циркулярної економіки в Україні. Значну увагу
приділено суб’єктно-інституційній системі, у межах якої взаємодіють органи
публічної влади, суб’єкти господарювання, у процесі діяльності яких
утворюються відходи, професійні учасники діяльності з управління
відходами, виробники продукції, на яких поширюється розширена
відповідальність виробника, організації колективної або індивідуальної
розширеної відповідальності виробника, адміністратори послуги з управління
побутовими відходами, оператори відновлення та видалення відходів,
торговці, брокери, аудитори, лабораторії та інші допоміжні учасники
ресурсного обороту. Доведено, що специфіка циркулярної економіки полягає
у функціональній множинності суб’єктів: один і той самий учасник ринку
може виступати виробником, утворювачем відходів, власником вторинних
ресурсів, учасником промислового симбіозу, замовником послуг з
перероблення або суб’єктом, відповідальним за виконання інформаційних і
звітних обов’язків. Саме тому ефективне правове забезпечення потребує не
лише загального визначення учасників, а й чіткого розподілу їхніх статусних,
договірних, інформаційних, фінансових і контрольних обов’язків. У цьому ж
розділі визначено систему правових інструментів забезпечення та
стимулювання циркулярної економіки, до яких віднесено стратегічне
планування, державне програмування, розширену відповідальність
виробника, циркулярні публічні закупівлі, державну допомогу, податкові та
фінансові стимули, технічне регулювання, екодизайн, стандартизацію,
маркування, договірні механізми промислового симбіозу, публічно-приватне
партнерство, індустріальні парки, цифровий облік матеріальних потоків,
контроль і відповідальність. Обґрунтовано, що ці інструменти мають діяти не
ізольовано, а як взаємопов’язана система, функціональне призначення якої
полягає у створенні таких умов, за яких циркулярна модель стає для суб’єкта
господарювання юридично визначеною, економічно доцільною і
організаційно можливою.
Окреме місце в дисертації займає дослідження правових зобов’язань
суб’єктів господарювання у сфері циркулярної економіки. Обґрунтовано, що
такі зобов’язання не можуть бути вичерпно пояснені традиційною
цивілістичною дихотомією «договірні — позадоговірні», оскільки значна їх
частина виникає не лише з договору або делікту, а з нормативного статусу
суб’єкта, факту введення продукції в обіг, участі у системі розширеної
відповідальності виробника, отримання дозволу, виконання державної або
місцевої програми, участі в індустріальному парку, промисловому симбіозі чи
публічно-приватному партнерстві. Запропоновано авторську класифікацію
правових зобов’язань у сфері циркулярної економіки на нормативні, статусні,
договірні, публічно-управлінські, деліктні та планово-програмні. Доведено,
що такі зобов’язання мають комплексний характер, оскільки поєднують
майнові, організаційні, інформаційні, технологічні, фінансові, превентивні й
відновлювальні елементи. У дисертації розкрито також трирівневу природу
циркулярних зобов’язань: горизонтальну, що проявляється у відносинах між
контрагентами; вертикальну, що виникає у відносинах між суб’єктом
господарювання та державою; дифузну, що пов’язана із суспільним інтересом
у збереженні ресурсів, екологічній безпеці та сталому розвитку. Розкрито роль
розширеної відповідальності виробника не лише як фінансового механізму
післяспоживчого поводження з продукцією, а як засобу впливу на стадію її
проєктування і виробництва, зокрема через екомодуляцію внесків залежно від
ремонтопридатності, безпечності, тривалості використання, частки вторинної
сировини та придатності до рециклінгу.
У третьому розділі дисертації проаналізовано європейський досвід,
актуальні проблеми та шляхи вдосконалення правового механізму
забезпечення циркулярної економіки в Україні. Доведено, що право ЄС
поступово переходить від класичного регулювання відходів до ширшого
регулювання ресурсного обороту, яке охоплює екодизайн, цифрові паспорти
продукції, обов’язкові квоти вторинної сировини, ремонтопридатність,
простежуваність матеріальних потоків, заборону грінвошингу, розширення
прав споживачів і формування єдиного ринку вторинних матеріалів. Особливе
значення у роботі надано інституту припинення статусу відходів, або end-ofwaste,
який визначає юридичні умови, за яких речовина або предмет, що
раніше вважалися відходами, можуть отримати статус продукту або вторинної
сировини і вільно обертатися на ринку. Обґрунтовано, що без чіткого
правового режиму вторинної сировини циркулярна економіка залишається
декларативною, оскільки суб’єкти господарювання не мають достатньої
правової визначеності щодо можливості використання перероблених
матеріалів у виробництві. У роботі виявлено ключові проблеми українського
законодавства: фрагментарність правового регулювання, відсутність єдиного
рамкового закону про циркулярну економіку, недостатня визначеність
правового режиму вторинних ресурсів і побічних продуктів, слабкість
механізмів розширеної відповідальності виробника, відсутність ефективної
цифрової простежуваності матеріальних потоків, недостатня інтегрованість
законодавства про відходи, публічні закупівлі, індустріальні парки, державну
допомогу, публічно-приватне партнерство та повоєнну відбудову. Зроблено
висновок, що головною проблемою є не повна відсутність окремих
циркулярних елементів у законодавстві, а їхня несистемність і нездатність у
чинному вигляді сформувати цілісний правовий механізм переходу до
економіки замкненого циклу.
Ключовим напрямом удосконалення визначено ухвалення рамкового
Закону України «Про циркулярну економіку» (Додаток Б), який є правовим
актом прямої дії і виконує подвійну функцію: конкретизує загальні цивільно-
правові конструкції ЦК України (майно, договір, зобов'язання,
відповідальність) стосовно циркулярного обороту ресурсів, а також формує
самостійний правовий режим циркулярної діяльності з публічно-
організаційними, стимулюючими, контрольними та інформаційними
елементами. Реалізація запропонованих у дисертації положень створює
об'єктивні передумови для перетворення циркулярної економіки з
декларативної політичної ідеї на реально діючу модель господарювання, що
поєднує завдання сталого розвитку, відповідає вимогам європейської
інтеграції України, її ресурсної безпеки та зеленої післявоєнної реконструкції.

Додатки:

Дисертація