Заєць Євген Григорович

• Статус: Захист планується
• Спеціальність: 081 – «Право»
• Назва дисертаційної роботи: «Цифровізація діяльності Верховної Ради України: конституційно-правове дослідження»
• Науковий консультант: Омельченко Наталія Леонідівна кандидат юридичних наук, доцент
• Дата та час захисту:
• Місце захисту: Інститут держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України (01001, м. Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4)

Анотація:

Заєць Є. Г. Цифровізація діяльності Верховної Ради України: конституційно-правове дослідження. Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 — право (галузь 08 — право). — Інститут держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України, Київ, 2026. 

Дисертація є одним з перших монографічних досліджень, присвячених комплексному конституційно-правовому аналізу цифровізації діяльності Верховної Ради України. Узагальнення доктринальних і нормативно-правових джерел, експертно-аналітичних матеріалів, що стосуються організації та функціонування парламенту України та іноземних держав, парламентських служб, міжпарламентської взаємодії дозволило розкрити поняття й особливості цифровізації діяльності парламенту, визначити проблеми і перспективи удосконалення конституційного законодавства України у контексті сучасних викликів і трансформаційних процесів у цій сфері. 

Методологічна основа дисертації характеризується поєднанням загальних і спеціальних наукових методів наукового пізнання, методологічних підходів і принципів. Зокрема, застосування структурно-функціонального, порівняльно-правового, формально-юридичного, стратегування, форсайт-дослідження й інших методів, методологічних принципів плюралізму, наукової обґрунтованості, системності, комплексності, об’єктивності, а також компаративістського, діяльнісного, міждисциплінарного, неоконституційного, неофункціонального й інших підходів дозволило зробити узагальнення, висновки і пропозиції, спрямовані на удосконалення діяльності Верховної Ради України в умовах цифровізації. 

У першому розділі дисертації розкрито теоретичні основи дослідження, виходячи з існуючої доктринальної бази вивчення парламентаризму, електронного парламентаризму, е-демократії, е-врядування, багатовимірної природи феноменів цифровізації і цифрового конституціоналізму тощо. Виокремлено підходи до розуміння цифровізації Верховної Ради України у контексті розвитку сучасного парламентаризму, його національних і наднаціональних модифікацій, а також акцентовано на еволюції даного процесу. 

Згідно з авторським підходом цифровізація діяльності Верховної Ради України становить багатовекторний і послідовний процес, що базується на оцифруванні та модернізації єдиного законодавчого органу держави, його функцій і повноважень, форм і методів роботи, передбачає гарантії цифрової та інформаційної безпеки, захисту персональних даних, формування і реалізацію комплексного плану забезпечення кібербезпеки цифрового простору парламенту України.

Систематизація міжнародних стандартів цифровізації парламентів, їх організації та діяльності дозволила здійснити їх типологізацію, класифікацію на підставі низки критеріїв, зокрема, за суб’єктами створення, за юридичною обов’язковістю, за сферою поширення і т.д. Значна частина стандартів у цій сфері мають рекомендаційний характер (норми і принципи м’якого права), окрему групу становлять етичні стандарти створення і використання штучного інтелекту, цифрових платформ, мобільних додатків і т.д. 

Автором відзначено диференціацію зарубіжного досвіду організації та функціонування парламентів в умовах цифровізації, що зумовило виокремлення наступних тенденцій: 1) прийняття цифрових стратегій парламенту, оперативних планів і дій у цифровому середовищі; спеціального законодавства про цифрову доступність або внесення змін і доповнень до соціального, трудового й іншого галузевого законодавства; про комунікаційні платформи і координатора цифрових послуг, про цифрові послуги; про цифрові права тощо; 2) визначення пріоритетів цифрового розвитку: підвищення цифрової грамотності й цифрової зрілості, зростання інвестувань людських і фінансових ресурсів у цифрове урядування; безпека використання даних та інформації; стійкість і масштабованість, прогрес цифрових технологій, оновлення операційних моделей для належної реалізації парламентських функцій; гнучкість і безпечність цифрових послуг в умовах викликів і загроз; 3) зростання цифрових інструментів та їх значення для забезпечення прозорості, відкритості, доступу до інформації, громадської участі у законодавчому процесі (вебсайти парламентів для громадськості і працівників парламентів, аналітичні інструменти Рiano, Google Analytics, Matomo, Siteimprove, Hotjar; додатки (Geo-Camera в Італії, eChamber у Замбії) й аналогічні цифрові дистанційні, хмарні (eCasework for MPs) й інші цифрові платформи («TheyWorkForYou» і «Evidence Portal», PMG, Dokeza програми Mzalendo), онлайнпошукові системи (VLOP та VLOSE та ін.); 4) впровадження штучного інтелекту у парламентській діяльності для автоматизації трансляцій, транскрипцій, перекладів і покращення пошуку документів, даних, навчання, оформлення звітів і пресрелізів або на підготовчих етапах або як пілотний проєкт; 5) спеціальні сервіси для участі громадськості — «Громадська ініціатива», «Громадський бюджет», громадські консультації, мобільні додатки (Великобританія, Румунія) і сторінки у соцмережах (Естонія, Бельгія, Фінляндія), е-петиції (Канада, Фінляндія, Молдова) тощо; 6) активна співпраця з Європейським центром парламентських досліджень і документації (ЕСРRD), державна підтримка цифрової трансформації парламентських служб, парламентських бібліотек, освітніх парламентських центрів; 7) активізація співпраці з міжнародними організаціями і Євросоюзом у напрямі розробки і впровадження міжнародних стандартів у цій сфері тощо. Загалом цікавий для України досвід цифровізації діяльності парламентів, парламентських процедур Великобританії, Франції, Бразилії, Естонії, Італії, Австралії, Іспанії, Бельгії, Японії, Греції та ін. а також Європейського парламенту, міжпарламентських об’єднань. 

У другому розділі дисертації проаналізовано конституційно-правовий механізм цифровізації діяльності Верховної Ради України, стан нормативно-правового регулювання та інституційне забезпечення діяльності законодавчого органу влади України в аспекті цифровізації. Обґрунтовано, що названий механізм становить складний багатогранний феномен, зумовлений прогресом інноваційно-технологічного розвитку сучасної цивілізації, враховує кращі зарубіжні практики цифровізації парламентів різних рівнів і парламентської діяльності, передбачає різноманітні ефективні й доступні інструменти, процедури, засоби для оптимізації належної реалізації встановлених функцій і повноважень парламенту, його органів, народних депутатів України, робочих і допоміжних органів, а також забезпечує дієву взаємодію з іншими органами публічної влади, громадськістю, міжнародною спільнотою.

Конституційно-правовий механізм цифровізації діяльності Верховної Ради України базується на відповідній нормативно-правовій та інституційно-організаційній основах його забезпечення. Так, система джерел правового регулювання цифровізації Верховної Ради України включає: міжнародні договори України; Конституцію і закони України; підзаконні нормативно-правові акти України; рішення Конституційного Суду України і судову практику та інші. Зокрема, вивчення Регламенту Верховної Ради України і практики його реалізації дозволило виокремити напрями цифрової модернізації процедурно-процесуальної діяльності парламенту тощо. Водночас ґенеза цифровізації Верховної Ради України як концепту сучасного вітчизняного парламентаризму передбачає її еволюцію, причому визначено її наступні основні періоди або етапи: 1) 1991 — 2015 рр.; 2) 2016 - 2020 рр.; 3) з 2020 р. до сьогодення. 

Акцентовано, що принципи цифровізації діяльності Верховної Ради України зумовлені принципами цифрової трансформації системи публічної влади в Україні, цифрової (електронної) демократії, конституційно-правового статусу парламенту, народних депутатів України, а також необхідністю захисту персональних даних, безпеки, правового порядку, інших правових цінностей в епоху інновацій, викликів воєнного стану та перспектив післявоєнного відновлення.

Констатовано основні здобутки, проблеми, напрями і перспективи удосконалення діяльності Верховної Ради України в умовах цифровізації. Арґументовано розробити і запровадити: - додаток «Е-рада» з метою підвищення інтенсивності функціонування Верховної Ради України, її органів та народних депутатів України; - цифровий інструмент візуалізації даних для Верховної Ради України та її органів з метою подолання «законодавчих заторів», оперативної ідентифікації процедурних проблем і прийняття ефективних рішень; - цифровий «Дашборд готовності» для Погоджувальної ради; - використання цифрових систем трекінгу (відстеження) законодавчих ініціатив як сучасної доктрини парламентського менеджменту; - створити інтегровану цифрову систему управління законотворчістю Верховної Ради України «РАДА.ЛЕГІС-ХАБ». Запропоновано запровадження цифрового циклу законотворчого процесу — від розробки тексту законопроєктів, реєстрації, розгляду і громадського персоналізованого цифрового супроводу на всіх етапах, ухвалення, парламентського і постзаконодавчого контролю.

Обґрунтовано внесення доповнень і змін до низки нормативно-правових актів України: - до Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» від 10.02.2010 р. №1861-VI, зокрема, частини першої статті 7 -1 ; частини першої статті 103; - до частини першої статті 44 Закону України «Про правотворчу діяльність» від 24.08.2023 р. № 3354-IX. Аналогічні зміни і доповнення необхідні до Законів України «Про статус народного депутата України» від 17.11.1992 р. № 2790-XII, «Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України» від 19.12.2019 р. № 400-IX, «Про комітети Верховної Ради України» від 4.04.1995 р. № 116/95-ВР, «Про звернення громадян» від 2.10.1996 р. № 393/96-ВР, а також Регламенту Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 р. № 950; Положення про Апарат Верховної Ради України» від 25.08.2011 р. № 769; Положення про Дослідницьку службу Верховної Ради України від 11.08.2022 р. № 438 (у редакції розпорядження Голови Верховної Ради України від 03.05.2024 р. № 420) тощо. Доцільним є прийняття Візії цифрового оновлення роботи депутатів та комунікації з виборцями, що є доцільною задля майбутнього цифрового поступу Верховної Ради України та ін. 

В умовах сучасних викликів, незворотності набуття членства України у Європейському Союзі, а також з огляду на загрози, пов’язані з агресією росії проти України, із забезпеченням інформаційної та цифрової безпеки і т.д., важливими є послідовні й системні демократичні реформи, що базуються на науково обґрунтованих концепціях і стратегіях, реальних і дієвих інструментах захисту національних інтересів, прав і свобод людини, інтересів громадянського суспільства, його взаємодії з парламентом, іншими органами публічної влади. Перспективними вбачається активізація використання такого інструменту як парламентська дипломатія, у т.ч. її цифрова трансформація, забезпечення цифрового суверенітету України, безпеки і захищеності цифрового простору парламенту, цифрових прав людини, розвитку цифрової правової культури тощо.

Додатки:

Дисертація Повідомлення про утворення разової СВР Висновок